Перші дебати між кандидатами на посаду віцепрезидента США: кого обрати для України - Трампа чи Гарріс?

Навіть американські медіа під час перших дебатів кандидатів у віцепрезиденти США у вівторок, 1 жовтня, на CBS News, не поставили новини про них на видне місце на своїх вебсайтах.

На першому плані новин опинилися останні події на Близькому Сході — ракетний обстріл Ізраїлю з боку Ірану. Вівторка, 1 жовтня, Тегеран здійснив атаку, випустивши майже 200 ракет. Цю інформацію озвучив на брифінгу представник Держдепартаменту США Метью Міллер. Він зазначив, що протягом найближчих кількох днів Вашингтон буде вести переговори з Тель-Авівом щодо реакції Ізраїлю на цю безпрецедентну іранську агресію, яка є найбільшою з квітня цього року, коли Іран вперше здійснив пряму атаку на Ізраїль. Водночас, Міллер уникнув відповіді на питання про те, чи зможе Ізраїль завдати ударів по іранських ядерних об'єктах у відповідь.

Ізраїлю, як під час квітневої ракетної атаки, так і тепер, надавали підтримку союзники, зокрема Сполучені Штати, які знищували ворожі цілі. Ця ситуація викликає обурення в Україні, адже нам не надають такої ж допомоги у боротьбі з російськими ракетами та безпілотниками, які виготовлені за технологією "шахедів". Під час брифінгу в Держдепартаменті США 1 жовтня, жоден журналіст не запитав Метью Міллера, як Іран, незважаючи на тривалі західні санкції, продовжує виготовляти ракети з дальністю до 2000 км. Більш того, за інформацією ЗМІ, під час останньої атаки на Ізраїль Іран уперше використав свою гіперзвукову ракету Fattah 1.

Саме з питання подій на Близькому Сході й почалися перші дебати кандидатів у віцепрезиденти США - Джей Ді Венса від республіканців і Тіма Волза від демократів. Як і під час дебатів Дональда Трампа і Камали Гарріс, лунало дуже багато звинувачень на адресу одне одного. Проте, як Джей Ді Венс, так і Тім Волз ухилилися від відповіді на запитання, чи підтримали б вони превентивний удар Ізраїлю по Ірану. А тема війни Росії проти України під час цих дебатів взагалі не порушувалася.

Однак, незважаючи на це, питання війни Росії проти України в контексті передвиборчої кампанії в США займає, якщо не перше, то принаймні друге місце після ситуації в Ізраїлі та Газі. Тому ТСН.ua звернувся до колишнього співробітника Державного департаменту США Тома Хенсона, який працював у Східній Німеччині, Франції, Норвегії, СРСР, Швеції та Грузії в радянський період, щоб дізнатися про відмінності в підходах Трампа та Гарріс до України, побоювання американців щодо Росії та актуальність переговорів з Москвою, які в даний час обговорюються у всіх ключових державних установах, а також в експертних і журналістських колах США.

Якщо Трамп здобуде перемогу, які можуть бути наслідки для України з боку США?

Трамп є досить непередбачуваною фігурою. Його увага зосереджена на темах імміграції, численних внутрішніх викликах, економічних питаннях та завершенні конфліктів. Він здобуває підтримку певної частини виборців, зокрема молоді, простим обіцянкою, що війни будуть припинені. Але яким чином він планує це реалізувати? На мою думку, щодо ситуації в Україні він, ймовірно, слідуватиме курсу, запропонованому Джей Ді Венсом, який вимагає від України зробити певні поступки.

Джей Ді Венс висловлює думку про можливість нейтралітету України та відмови від частини її територій. Однак мені важко уявити, що Україна погодиться на таке. Можливо, це сценарій, який пропонує Трамп. При президенстві Камали Гарріс, яка нещодавно зустрілася з Зеленським у Вашингтоні, можна очікувати потужної підтримки для України. Проте її позиція, ймовірно, буде такою ж обережною, як і у Байдена.

Тому мені незрозуміло, куди це приведе Україну, яка й без того зараз виснажена. Їй потрібна додаткова допомога, щоб справді переломити ситуацію (на полі бою - ред.) і досягти справедливого миру, який збереже незалежність і цілісність України. Ми постійно говоримо, що це українцям вирішувати. Тому, також виникає питання, що може статися в Україні з точки зору політичних подій щодо цього. Маю на увазі появу опозиції Зеленському чи щось таке. Тому тут може мати місце ще й внутрішній український фактор.

Я вважаю, що нам слід активніше залучатися до дипломатичних відносин з Росією. Відсутність діалогу з ними – це не найкращий підхід. Звісно, було б ідеально, якби в самій Росії відбулись якісь позитивні зміни. На початку конфлікту на це була надія, але, на жаль, цього поки що не сталося, і немає жодних сигналів, що це може змінитися. Проте, мені здається, що зрозуміти, що чекає на нас за президентства Трампа, буде легше, ніж за Камали Гарріс. Вона не так відкрито висловлює свої позиції, що ускладнює прогнозування її дій.

- До виборів у США залишилося трохи більше місяця, і Україна, хочемо ми цього чи ні, займає, можливо, друге місце в порядку денному цієї надзвичайно напруженої передвиборчої кампанії. Проте, хід війни між Росією та Україною на фронті не підлягає впливу цих виборів. Як ви вважаєте, чого побоюються в Білому домі? Чому нам не надають можливості кардинально змінити ситуацію на полі бою на нашу користь?

Вважаю, що в цьому питанні можна виділити три аспекти.

На початку конфлікту ми мали великі надії на те, що вдасться змусити Росію укласти угоду, що буде вигідною для України. Ми завжди підкреслювали, що українці самі мають вирішувати, коли і яким чином досягти оптимальних умов. Президент Зеленський неодноразово наголошував на тому, що Україна прагне повернути всі свої території. Позиція західних держав була дещо менш чіткою — це була найкраща угода, яка стане можливою в майбутньому. Ми сподівалися, що санкції примусять Росію сісти за стіл переговорів. Наш оптимізм у цьому питанні був значним. Крім того, в нас склалося враження, що російська армія є досить слабкою, враховуючи невдачі, які вона зазнала на початкових етапах війни під час наступу на Київ.

По-друге, я думаю, що є проблема з виробництвом збої в США. Надаючи багато зброї Україні, ми дійшли до стану, коли наші ланцюжки постачання перенавантажені. Це частково тому, що ми не вели таких війн з часів Другої світової чи Корейської війни. Ми були налаштовані на різні види воєн з повітря. Війна, в якій перебуває Україна, схожа на Першу чи Другу світову. Це окопна війна. Тому, чи-то заходить мова про боєприпаси, чи-то ракети, ми наближаємося до межі свого виробництва. І наші союзники вичерпують запаси. Але проблема в тому, що ми не були готові з точки зору військового виробництва до такого роду війни.

По-третє, Росія є ядерною державою. Протягом Холодної війни Сполучені Штати та Радянський Союз обережно взаємодіяли, намагаючись не перейти межу. Це стало очевидним під час Карибської кризи, коли обидві сторони зважили на ризики ескалації. Тому в Вашингтоні існує значний рівень занепокоєння з приводу ядерних загроз з боку Путіна, навіть більше, ніж того вимагала б ситуація. Багато американських аналітиків вважають, що він блефує, і що ми не повинні піддаватися паніці щодо можливого використання ядерної зброї. Однак є й інші фахівці, можливо, з Пентагону, які побоюються, що, наприклад, прямі військові дії проти Росії можуть спровокувати таку реакцію.

Ми не знаємо, що саме може статися. Пентагон також каже, що навряд чи дозвіл на ці удари змінить хід війни. Але це заважає нам зробити крок (дозвіл США на удари в глибині території Росії - ред.), якого дуже хоче президент Зеленський, як ключової частини Плану перемоги України. Тож, ці три фактори ставлять Україну в складне становище. Це фантастика, як Україна продемонструвала повну участь (всього населення - ред.) у війні, героїчні дії, війну безпілотниками, виробництво цих безпілотників та їхнє ефективне використання. Але Росія має більше населення. Вони налагодили своє військове виробництво й наразі виробляють багато зброї. Україна виснажена. Тому, щось має статися, щоб це змінити. Має бути якийсь новий елемент. Це вже буде завдання для наступного президента США. Як ми знаємо, Дональд Трамп і (його кандидат у віцепрезиденти - ред.) Джей Ді Венс закликають до переговорів, які не будуть вигідні Україні.

Чи може в США існувати страх, що, акцентуючи на невдачах, Росія опиниться у вирі хаосу?

В Вашингтоні є особи, які стверджують, що з урахуванням наявності 5 тисяч ядерних боєголовок у Росії, її можливий крах може стати дуже ризикованим.

- Тобто, є такий страх?

Вважаю, що такий сценарій можливий. Проте основна тривога полягає в тому, що, пропустивши (дозволивши Україні та Заходу перейти - ред.) кілька своїх критичних меж, росіяни можуть відчути потребу відновити свою позицію стримування на цьому етапі. Не впевнений, що Росія застосує тактичну ядерну зброю. Але вони можуть влаштувати демонстрацію, аби продемонструвати свою готовність до її використання.

- Проти України?

- Над територією України. У місцях, де це не призведе до людських жертв, але матиме потужний демонстраційний вплив. Також існує занепокоєння щодо можливого розпаду Росії. Проте, вважаю, що найбільше тривожить те, що Росія може застосувати деякі дії у відповідь на реальну загрозу. Вони здатні вчинити ще багато чого проти України. Інша проблема, яка хвилює США, полягає в можливості надання Росією додаткової ядерної підтримки Північній Кореї та Ірану. Путін вже робив подібні погрози.

Однак, в чому насправді полягає відмінність між пропозиціями Трампа і Джей Ді Венса та тим, що Адміністрація Байдена-Гарріс не озвучує публічно, але насправді реалізує, спонукаючи Україну до невигідних переговорів із Росією?

Я розумію вашу точку зору. Трамп висловлює аналогічні думки щодо України, як і стосовно Близького Сходу, підкреслюючи своє прагнення покласти край насильству. Нещодавно він зазначив, що не виключає можливість відновлення угоди з Іраном в обмін на відмову від розробки ядерної зброї, хоча сам виходив з цієї угоди ще в 2018 році. Він має гарні комунікативні навички та прагне укладати угоди, тому, ймовірно, спробує знайти компроміс із Росією.

- Несподівано...

Швидко. Згідно з планом Джей Ді Венса, Україна повинна стати нейтральною країною. Росія, в свою чергу, могла б зберегти частину українських територій. Це припущення базується на тому, що Україна поступово зазнає поразки у війні. Отже, саме таку стратегію обирають Трамп та Джей Ді Венс. Команда Байдена усвідомлює наявні виклики, проте здається, що вони залишаються на місці. Тому наступним кроком має стати реальна підтримка України, щоб прийняти набагато більші ризики, які зможуть змінити хід війни та покращити позиції України... Це може включати у себе надання зброї з великою дальністю... або ж ініціювання якихось переговорів.

Чи стане Камала Гарріс, якщо здобуде перемогу, більш відкритою до "мирних" переговорів з Росією? Якщо так, то це не буде спиратися на план Джей Ді Венса, який вже визначає бажаний результат. Вірю, що якби демократи обрали цей шлях, вони намагалися б знайти способи тиску на Росію для досягнення компромісу. Проте, в певному сенсі, адміністрація Байдена-Гарріс знаходиться в режимі очікування.

Чи очікують вони на підсумки голосування?

Вважаю, що вони залишають наступній адміністрації можливість самостійно оцінити ситуацію. Як я вже зазначав, для Зеленського це цілком зрозуміло. На даний момент важливо, щоб Захід надав потужну підтримку, навіть якщо це передбачає певні ризики заради досягнення більш значних результатів. Його нещодавній візит до США викликав неоднозначні враження. Наскільки мені відомо, Байден зазначив, що поки що не приймають рішення щодо дозволу на удари по Росії. Але він також не закрив цю можливість, не відмовився від неї остаточно. Очевидно, що він обережно підходить до цього питання, принаймні до виборів.

Можливо, після проведення виборів... Британія вже оголосила, що ймовірно, це рішення може бути прийняте до зими.

- Можливо, це так. У такій ситуації це суттєво контрастуватиме з тим, які дії вчинив би Трамп, якби залишався на посаді президента.