Золотухін на тему стратегії в умовах західного інформаційного впливу | Еспресо
Метою цієї спеціальної інформаційної кампанії є розширити горизонти обговорення питання припинення війни безпосередньо на лінії активних бойових дій.
За останні кілька днів в рамках цієї операції з'явилися конкретні публікації у The Economist, FT, El Pais.
Протягом минулого тижня я мав можливість обговорити питання з шестю іноземними делегатами з різних країн, які представляють дипломатичні та експертні кола.
Всі вони обговорюють пропозиції щодо безпекових гарантій для України в обмін на угоду українського військово-політичного керівництва про припинення бойових дій на теперішній лінії фронту. Це, як очікується, може призвести до більш тривалої зупинки (відстрочки) війни, при цьому контроль над українськими територіями залишиться в руках Путіна.
Одночасно з цим, російська журналістка Фаріда Рустамова опублікувала текст, в якому йдеться про те, що її, нібито, джерела у російській владі запевняють, що Путін образився на Курську операцію і тепер прийняте стратегічне рішення про повне знищення України.
Досліджуйте також: Чи є ймовірність встановлення миру цього осені, взимку чи навесні?
Це також є елементом спеціальної інформаційної кампанії — демонстрація потужності Путіна, вразливості України та готовності до діалогу. У результаті Україну можуть вивести на переговори в незручній позиції, що є стратегічною метою цілого комплексу операцій.
З моєї перспективи, більшість дискусій, включаючи опитування, які були запропоновані учасникам ток-шоу на Суспільному, сформульовані з критично помилковими запитаннями та структурою розмови.
По-перше, слід усвідомити, що якби ситуація дійсно була настільки критичною, як її змальовують, нас би не підштовхували до вибору "блискучого намиста за землю", як це колись робив Христофор Колумб з індіанцями Америки. Нас просто поставили б перед фактом: або починайте переговори, або вас чекає невідворотна доля.
По-друге, гарантії, про які ведуть мову закордонні емісари, включно з візитом Марка Рютте -- це і є оте саме "блискуче намисто", за яке нас хочуть купити. Я не вірю у запрошення вступити до НАТО. В першу чергу, через Орбана та Ердогана. Якщо Рютте розкаже, як він збирається переконати двох членів Північноатлантичного Альянсу прийняти рішення, яке буде максимально негативним для Путіна, то тоді, я, можливо, повірю у таку вірогідність. Зараз це "розказки про казки".
По-третє, не існує жодного "німецького", "корейського" чи "кіпрського" варіанту. Німеччина, розділена на ФРН і НДР, продовжувала залишатися Німеччиною, а німці і далі ідентифікували себе як німці, незалежно від того, з якої сторони Берлінського муру вони були. Українці, що мешкають на окупованих територіях, ризикують або втратити свою ідентичність, або зазнати переслідувань за відмову від змін. Окуповані Росією регіони України можуть перестати існувати як українські. Навіть якщо через 40-50 років Україна зможе відновити свій контроль над цими землями, це може статися тільки після зміни кількох поколінь.
По-четверте, західні експерти та емісари ведуть вкрай рагульну риторику про можливість возз'єднання на прикладі падіння Берлінського муру. Берлінський мур впав через зміну режиму в СРСР, його слабкість і невдовзі -- розпад СРСР. Однак західні партнери, ведучи мову про "німецький сценарій", який може закінчитися чудом, відмовляються навіть замислитися про ослаблення Росії та її потенційну дезінтеграцію. Так що, коли наступного разу вам будуть заливати баки про те, як ФРН прийняли в НАТО, а потім до ФРН доєдналася НДР -- перекажіть їм, що треба або хрестик зняти, або труси натягнути.
По-п'яте, встановлення режиму тиші та затишшя в бойових діях, ймовірно, є неминучими. Якщо проти України здійснюється така масштабна спеціалізована інформаційна кампанія, то існує ймовірність, що віртуальні пропозиції, в умовах нашої слабкої журналістики, можуть поступово стати реальністю.
Отже, важливо переглянути підходи до сприйняття реальності, акцентуючи увагу на деталях і конкретизуючи наративи відповідно до місцевих умов.
Ознайомтеся також з темою: "Планування миру для України. Різні прояви 'милосердя'".
Визнати, що нині фактично розгортається вже четверта війна з Російською Федерацією:
Перемога в першій війні стала можливою завдяки тому, що ми уникнули статусу неспроможної держави. Це також сталося завдяки Помаранчевій революції, яка сприяла розвитку ефективних інституцій.
Другу війну ми здобули, адже, незважаючи на втрату частини території, нам вдалося забезпечити безвізовий режим з Європейським Союзом, отримати Томос, зміцнити євроатлантичну інтеграцію, а також розвинути інституції та реалізувати реформи.
Третю війну ми здобули перемогу, оскільки, незважаючи на безвідповідальність Вашингтона, нам вдалося не лише зберегти державність, а й утримати інституції та зміцнити активне громадянське суспільство.
На жаль, ми наразі програємо четверту війну. Хоча остаточної поразки ще не зазнали, ситуація залишається вкрай складною. Підвищені очікування суспільства щодо "святого контрнаступу" призвели до виснаження і фрустрації, що вилилося у скандал між груднем і травнем стосовно закону про мобілізацію, а також у труднощі з його виконанням та реалізацією.
Читайте також: Будапештський меморандум-2?
Отже, ми поки що ведемо за очками, але опинилися в критичному етапі бійцівського поєдинку, який триває вже більше трьохсот років. Незважаючи на те, що значно сильніші сили нашого противника мали можливість знищити нас кілька разів, ми не лише виживаємо, а й функціонуємо настільки успішно, що Вашингтон проводить спеціальні інформаційні кампанії, щоб переконати нас вжити певних політичних заходів.
На мою думку, ми повинні відмовитися від дискусій про концепцію "кордонів 1991 року". Хочу, щоб ви зрозуміли: територіальна цілісність України є незаперечною, і ми ніколи не приймемо окупацію. Проте я переконаний, що ми помилково асоціюємо "кордони 1991 року", які, по-перше, є артефактом минулого (адже 1991 рік – це вже історія), а, по-друге, матеріальним явищем (оскільки кордон можна відчути на дотик), з перемогою, яка в XXI столітті є категорією нематеріальною.
З моєї точки зору, поняття територіальної цілісності та "кордонів 1991 року" є ідентичними у фізичному світі, проте в комунікаційній площині вони мають абсолютно різне значення!
Я прагну, щоб ми відстоювали нашу територіальну цілісність, але закликав би припинити постійно згадувати "кордони 1991 року" як основний аргумент. Це, на жаль, стало недосяжною метою, що лише посилює нашу фрустрацію та заважає знайти нові сили в нашій боротьбі.
Ми не зможемо вистояти без міжнародної підтримки. Проте, світ сумнівається в можливості перемоги над Росією та відчуває страх перед цим. Отже, наше завдання полягає у зміні стратегії, використовуючи "тактику салямі".
Не варто витрачати сили на боротьбу з непоступливістю Жеки Сєліванова, який як віслюк вперся в свою думку про те, що "Раїся – велика держава". Не слід намагатися переконати його в одній-єдиній перемозі, адже ми не готові йти на будь-які жертви.
Давайте кожного дня здобувати маленькі, але підтверджені перемоги. Метр за метром. Рішення за рішенням.
Замість єдиного "плану перемоги" нам слід розробити "план-графік перемог" у множині. Це виглядає менш тривожно для наших партнерів, і Білл Бернс не буде знову втрачати свідомість через ядерну загрозу.
На мою думку, суть справи полягає в тому, що навіть після укладення угоди про припинення вогню на лінії зіткнення, російська агресія проти України продовжиться, як це відбувається вже протягом 33 років. У цій війні ми фактично ведемо боротьбу за очки.
Отже, необхідно буде й надалі досягати перемог, адже до завершення цієї боротьби залишилося ще ціле десятиліття.
Проте, з точки зору комунікації, угода про припинення вогню та зупинку бойових дій може відсунути нас від досягнення єдиної перемоги.
Водночас це абсолютно не змінює потребу досягати успіхів щодня протягом усього нашого життя.
Джерело можна перефразувати як "витік" або "фонтан", залежно від контексту. Наприклад, у значенні "джерело інформації" можна сказати "основа відомостей". Який саме контекст вас цікавить?
Про автора. Дмитро Золотухін — колишній заступник міністра інформаційної політики України, спеціаліст у галузі інформаційних війн та конкурентної розвідки.
