"Я отримав чимало нової інформації про свою тещу."
"Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду".
Стаття 1 Етики суддівського кодексу
В Україні триває процес добору кандидатів на вільні місця в Конституційному суді. Після вибору Сергія Різника та Алли Олійник за підсумками цьогорічних співбесід, в КСУ залишаються 4 вакантні посади, які мають заповнити Президент, Верховна Рада та З'їзд суддів. Крім того, ще 3 позиції стануть вільними 27 січня 2025 року.
Співбесіди з претендентами на посади суддів Конституційного Суду України здійснює Дорадча група експертів (ДГЕ) — це спеціалізований орган у судовій системі України, який аналізує етичні якості та професійні навички всіх кандидатів (на зображенні вгорі).
В кінці жовтня Дисциплінарна група експертів (ДГЕ) провела прослуховування кандидатів на дві вакансії суддів Конституційного Суду України, які були визначені квотою з'їзду суддів. ZAXID.NET ознайомився з результатами співбесід з 8 претендентами та пропонує стислий огляд їхніх основних ідей.
Проректор, не маючи наукового звання і з елементами плагіату.
49-річний Олексій Вац є проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності Державного біотехнологічного університету, асистент кафедри права та європейської інтеграції. Утім досі Олексій Вац не отримав наукового ступеню.
У Біотехнологічному університеті Олексій Вац досліджував питання обліку та аналітичного забезпечення управління бізнесом у сфері роздрібної торгівлі. Разом з колегами вченими він підготував три наукові статті на цю тематику. У одній із статей члени експертної групи виявили три абзаци, які повністю копіювалися з іншої колективної монографії. Олексій Вац визнав, що це є випадком плагіату.
Не менш захоплюючим моментом у біографії кандидата стала його роль на посаді голови виборчої комісії під час виборів ректора Державного біотехнологічного університету в грудні 2021 року. Перемогу на цих виборах здобув народний депутат від партії "Слуга народу" Андрій Одарченко. Проте троє інших кандидатів висловили обвинувачення у фальсифікації результатів голосування. Основними аргументами їхніх звинувачень стали подовження часу голосування до 18:00, хоча відповідно до постанови Кабміну воно повинно було тривати з 9:00 до 15:00, а також усунення членів комісій та спостерігачів з виборчих дільниць під приводом проведення кварцування приміщень. Коли члени ДГЕ Олексія Ваца запитали його про коментар з приводу звинувачень у маніпуляціях, він зазначив, що жодні докази опонентів не знайшли підтвердження в суді.
"Були свідки, які щось бачили, наводили матеріали, які їм хтось прислав. Звідки? Хто? Жодного прізвища... Вибачте, навіть не смішно", - прокоментував кандидат на посаду судді КСУ.
Відповідаючи на запитання про те, чи вважає він, що вибори відбулися без проблем і порушень, Вац зазначив: "Безумовно".
Андрій Одарченко, ректор університету, втік з України через Румунію після того, як 21 листопада 2023 року йому було висунуто підозру у спробі підкупу Мустафи Найєма, який на той час обіймав посаду голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України. Він намагався передати хабар у криптовалюті, щоб отримати фінансування з фонду для ліквідації наслідків збройної агресії Росії на ремонт будівель свого університету. За цими подіями Одарченка оголосили у міжнародний розшук.
До речі, під час виборів 2020 року Олексій Вац також спробував свої сили у боротьбі за місце в Харківській міськраді, представляючи партію "Слуга народу". А в 2015 році він балотувався від партії "5.10". Проте в обох випадках його спроби виявилися безуспішними.
Експерти також виявили недоліки у декларації про доходи, в якій Олексій Вац не вказав, що його мати користується квартирою, а також не зазначив свою адвокатську практику.
28 жовтня Олексій Вац самостійно вирішив вийти з процесу конкурсного відбору.
Пастор євангельської церкви "П'ять хлібів" та зниження цін на житло.
Денис Гриценко працює адвокатом у юридичній фірмі "Альянс". 14 лютого 2024 року він заснував в Україні євангельську церкву під назвою "П'ять хлібів" і обійняв посаду пастора.
Члени ДГЕ звернули увагу, що у деклараціях про доходи Дениса Гриценка неодноразово трапляється заниження вартості квартир, які він купував або продавав. Наприклад, 2011 року він купив квартиру площею 21 м за 4575 доларів. Але на питання членам ДГЕ Гриценко повідомив, що справжня вартість квартири - 15 тис. доларів.
Денис Гриценко. Изображение ДГЕ.
"Швидше за все, це робиться з метою уникнення податкових зобов'язань," - зізнався Денис Гриценко, зазначивши, що ініціатива виходила від продавця.
"Таке трапляється в нашій державі. Так чинять звичайні люди, які не мають можливості купити щось нове," - пояснював кандидат на посаду судді Конституційного Суду, зізнаючись, що продаж ще однієї квартири також відбувся за заниженою вартістю.
У 2015 році Гриценко отримав нову квартиру від своєї матері, і в угоді дарування була зазначена вартість 100 тисяч гривень. Цього разу заниження вартості він пояснив своїм наміром зменшити витрати на нотаріальні послуги, які залежать від оцінки нерухомості.
Сім'я Гриценка, що складається з дружини та двох синів, 11 і 17 років, з 2022 року живе за межами України – спочатку в Польщі, а потім у Великій Британії. Разом із ними в нову країну переїхала і теща Гриценка. У грудні 2023 року він отримав посвідку на проживання у Великій Британії, пояснивши це необхідністю відвідувати рідних та церкву в Кенті. Коли його запитали, чому не оформляв візу для поїздок до Британії, Гриценко зазначив, що це "не реально". Він регулярно відвідує Великобританію кожні 3-4 місяці, щоб зустрітися з родиною та служити в місцевій церкві. Хоча англійською мовою він не володіє, у спілкуванні з місцевими мешканцями покладається на допомогу перекладача – своєї дружини або її сестри, яка також має посвідку на проживання та періодично відвідує Британію.
Члени ДГЕ також запитали про підстави виїзду Гриценка за кордон. Він вказав, що раніше він звертався до Церкви християн віри євангельської і запитом про виїзд, далі запит йшов до Державної служби з етнополітики та свободи совісті, яка в свою чергу звертається до прикордонників. Однак тепер, каже Гриценко, йому не доведеться проходити весь цей шлях, оскільки його дружина з липня 2024 року має інвалідність.
Також ДГЕ звернула увагу на те, що Гриценко на посаді директора юридичної фірми упродовж кількох 5 років не подавав фінансової звітності у ДПІ, через що зрештою суд припинив роботу цієї фірми. Гриценко пояснив це втратою зв'язку з власницею і відсутністю діяльністю, хоч це не звільняє директора від звітності.
Відповідаючи на запитання щодо своїх дій у разі конфлікту між вимогами Конституції України та біблійними переконаннями, Гриценко заявив, що готовий піти з посади судді Конституційного Суду.
Кандидат із новими знаннями про свою тещу
Співбесіду із Владиславом Костенком, суддею Ковпаківського районного суду міста Суми члени ДГЕ почали із автомобілів. Матір Костенка, не маючи водійських прав, у 2010 році придбала і оформила на себе кросовер Kia Sportage (2008 р.в.). Судячи з відповідей кандидата, машину придбали за гроші батька, який на той час був підприємцем-пенсіонером і матері на прохання самого Владислава Костенка. Цим же авто Костенко-молодший користувався упродовж 10 років. У 2020 році матір Костенка оформила право власності на ще одне авто - придбаний на аукціоні у США Nissan Rogue 2016 р.в. Цим автомобілем теж користувався суддя. Згодом Костенко переоформив право власності на Nissan, але знову не на себе, а на дружину. У 2019 році мама судді купує ще одне авто - Mercedes A140 вартістю майже 28 тис. грн. Навесні 2023 році донька Костенка отримала права водія. Тоді ж донька почала користуватись цим автомобілем, який належить її бабусі.
Владислав Костенко. Кадр от ДГЕ.
Члени ДГЕ також звернули увагу, що з 2015 до 2019 року суддя декларував високі доходи, але зовсім не декларував заощаджень. Владислав Костенко відповів, що всі зароблені гроші тратив на життя та подорожі, а на заощадження нічого не залишалось.
Костенко має ступінь кандидата юридичних наук, у 2021 році він захистив дисертацію на тему "Гарантії соціального забезпечення суддів в Україні".
"Я вдячний за надану можливість висловити свою думку. Сподіваюся, що зміг відповісти на всі запитання. Цей досвід став для мене дуже цінним, адже я дізнався багато нового про тещу, зокрема про її власність на ділянках, про що раніше не мав уявлення," - підсумував свою співбесіду Владислав Костенко. Варто зазначити, що інформація про майно тещі, очевидно, стала відома під час роботи ДГЕ, що передувала цій співбесіді.
"Після одного інтерв'ю я більше інтерв'ю не даю"
Під час бесіди з 61-річним Михайлом Смоковичем, головою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, члени ДГЕ звернули увагу на його приватизацію квартир, отриманих від держави. Суддя володіє трьома квартирами: двома в Луцьку та однією в Києві. Спочатку, в 2002 році, Смокович отримав чотирикімнатну квартиру в Луцьку, коли працював там суддею. У період з січня до березня 2004 року він змінив місце реєстрації, продовжуючи проживати в цій квартирі, в той час його родина приватизувала ще одну квартиру, надану державою. Зміна прописки була пояснена кандидатом тим, що площа, зазначена в чеках на приватизацію, перевищувала площу його житла, тому він вирішив виписатися, зберігши право на приватизацію іншої квартири.
Михайло Смокович. Зображення ДГЕ.
Однак Морін О'Коннор звернула увагу, що в грудні 2003 року, за кілька місяців до приватизації, Верховна Рада призначила Смоковича суддею Вищого адміністративного суду України, то ж він вже тоді знав, що переїде до Києва, де зможе отримати ще одну квартиру. Смокович заперечив, що мав такий план.
У травні 2007 року Смоковичу було надано в користування чотирикімнатну квартиру площею 143 м² у столиці України, Києві. У своїй декларації суддя вказав не лише дружину та двох дітей, а й матір. Ця квартира стала найбільшою серед 12, які отримали судді Вищого адміністративного суду в той час. Проте, насправді, матір Смоковича проживала за іншою адресою. У 2009 році суддя здійснив приватизацію цієї квартири.
Дружина Смоковича понад 10 років пропрацювала в Генпрокуратурі. Коли у 2019 році в Україні почалась масштабна реформа, спрямована на очищення органів прокуратури, вона відмовилась проходити переатестацію і була звільнена із прокуратури. Згодом, коли київські прокурори, колеги дружини Смоковича почали оскаржувати результати атестацій, суддею у цих справах був Михайло Смокович. За словами членкині ДГЕ Моррін О'Коннор, більшість рішень Смокович прийняв саме на користь прокурорів Генпрокуратури, де працювала його дружина. Члени ДГЕ звернули увагу кандидата, що він при розгляді цих справ не зробив самовідводу.
Смокович не заявляв про самовідвід під час розгляду справ, де однією з сторін виступала Держаудитслужба, яку очолює Алла Басалаєва. У 2021 році він виступав науковим керівником під час захисту дисертації Басалаєвої. Смокович не вважає, що в цьому випадку існує конфлікт інтересів.
Член ДГЕ Ярослав Романюк привернув увагу Смоковича до ще одного цікавого епізоду з його життєпису. Це стосується призначення одного з суддів Великої палати Верховного Суду України. Смокович підтвердив, що у 2023 році він відкладав вибори судді до Великої палати, пояснюючи це бажанням забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів. Однак Романюк нагадав Смоковичу про інтерв'ю, яке той дав у зазначений період, де йшлося про його намір делегувати суддю Кривенду до Великої палати. Смокович спростував цю інформацію, стверджуючи, що не робив таких заяв журналістам, проте визнав, що він дійсно підтримував та агітував за цього кандидата. "Після одного інтерв'ю я більше не даю коментарів," - зазначив кандидат.
Смокович також залучений до розслідування Державного бюро розслідувань стосовно незаконної перереєстрації земельної ділянки в центрі Києва, яка відбулася в червні 2023 року. Згідно з оперативною інформацією, він нібито намагався за вказівкою тодішнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва оформити цю ділянку на користь Верховного Суду для подальшого будівництва житлових об'єктів.
Суддя, що виносив рішення російською мовою.
Сергій Медюк, суддя Центрального районного суду Миколаєва, був змушений пояснити свої рішення, прийняті російською мовою у цивільних справах у 2011-2012 роках. Він зазначив, що тодішнє законодавство дозволяло оформлення судових рішень російською, до того ж сторони у справі також просили про це. Коли кандидату нагадали про вимоги Цивільно-процесуального кодексу, які зобов'язують складати рішення українською, Медюк визнав, що йому не вистачало досвіду і вважав, що складання рішень російською мовою було помилковим. Проте, схожа ситуація повторилася у 2015-2016 роках, коли він знову ухвалював рішення в кримінальних справах російською. На свій захист суддя послався на норми КПК 1950 року та рішення Миколаївської обласної ради 2012 року, яке надавало російській мові статус регіональної (однак це рішення було скасовано судом у 2021 році). Хоча в той період діяв закон "Про засади державної мовної політики", Медюк пояснив, що намагався писати рішення російською, щоб учасники процесу могли їх зрозуміти. "Це сталося, і я не можу це пояснити," - підсумував він.
Сергій Медюк. Зображення ДГЕ.
Також учасники ДГЕ виявили шість випадків водіння в стані алкогольного сп'яніння, які розглядав суддя Медюк. Усі ці справи були закриті через закінчення термінів давності — водії були визнані винними у порушенні, але жодного з них не було покарано. Суддя пояснив, що забезпечити присутність усіх сторін у суді виявилося складно. Експерти ж залишилися в здивуванні, чому суддя не зміг своєчасно розглянути справи, навіть коли сторони не з'явилися.
Суддя також не зміг надати чіткої відповіді щодо будинку в селі Покровка на Кінбурзькій косі, який наразі знаходиться під окупацією, і який, за його словами, побудували батьки його дружини. Він плутався в роках завершення будівництва — на думку судді, це сталося у 2008 році, до того, як Медюк почав виконувати обов'язки судді. Проте, будинок був введений в експлуатацію лише у 2016 році. Що стосується вартості будівництва, то батьки дружини судді не можуть її згадати.
Коли ж члени ДГЕ запитали кандидата про джерела походження коштів на купівлю у 2012 році авто Hyundai Tucson і про те, що сукупний дохід з 1998 до 2008 років не дозволяв йому придбати таке авто, Медюк відповів, що нелегально підпрацьовував на вихідних, щоб забезпечити сім'ю. При цьому суддя не декларував дохід від такої діяльності.
Не зміг дати зрозумілої відповіді кандидат й щодо купівлі двох квартир батьками дружини.
Професорка із зарплатою 12 тис. грн
Оксана Солдатенко. Изображение предоставлено ДГЕ.
Оксана Солдатенко займає посаду професорки на кафедрі правознавства в Полтавському університеті економіки і торгівлі. Члени Державної групи експертів (ДГЕ) виявили, що Оксана задекларувала активи на суму 55 тисяч доларів і 40 тисяч євро. Однак, у 2021 році ці суми знизились до 10 тисяч доларів і 20 тисяч євро. Вона пояснила це зменшення витратами на сімейну подорож до Сполучених Штатів та покупкою будматеріалів для ремонту своєї квартири в Ірпені. Оксана працює на 0,75 ставки на кафедрі правознавства, і члени ДГЕ відзначили, що їй вдається виконати 400 годин роботи в університеті всього за один-два дні на тиждень. Професорка зазначила, що має досить напружений графік. Крім того, вона повідомила, що її заробітна плата становить 12 тисяч гривень, і цього їй цілком вистачає.
Кандидатка, яка приїхала на співбесіду потягом
Так само, як і у іншого кандидата Сергія Медюка, суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Олена Прачук зіткнулася з випадками водіння в нетверезому стані. Виявилося, що вона закрила 20 таких справ через закінчення терміну давності. Це означає, що водії, хоч і визнавали свою провину, уникали покарання за водіння у нетверезому стані. За словами, суддя нібито не мала можливості вчасно розглянути ці справи.
Олена Прачук. Фото ДГЕ
Суддя також займалася справою щодо стягнення аліментів з чоловіка своєї племінниці. Олена Прачук зазначила, що коли їй призначили цю справу, вона не помітила, що заявниця є її близькою родичкою, і, відповідно, не вказала на самовідвід через можливий конфлікт інтересів.
Члени ДГЕ зауважили, що під час отримання освіти психолога в заочній формі суддя брала лише одну відпустку під час сесій. Суддя пояснила, що їй вдавалося поєднувати навчання з роботою. Проте, ситуація зі справами, пов’язаними з водінням у нетверезому стані, це не підтверджує. Всі витрати на навчання суддя покривала самостійно, а на співбесіду з членами ДГЕ прибула потягом.
Олена Прачук одночасно кандидує на суддю КСУ та суддю апеляційного суду. Коли її запитали, яку посаду вона обере, якщо переможе на двох конкурсах одночасно, кандидатка не змогла відповісти.
Кандидат, що має власний гараж.
Олександр Ткаченко. Зображення Державної геодезичної служби.
Олександр Ткаченко, суддя господарського суду Миколаївської області у відставці, вдруге бере участь у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України, проте знову отримав відмову. Як і під час попереднього відбору, члени Державної кваліфікаційної комісії знову підняли питання "гаражної справи", у якій згадувався Ткаченко. Більш детальну інформацію можна знайти за посиланням. Цього разу співбесіда тривала трохи більше 25 хвилин, і передбачити її підсумок неважко.
Кандидатка, яка вже більше 13 разів намагалася звернутися до судді Конституційного Суду.
Наталія Денисенко, яка обіймає посаду заступниці керівника Управління порівняльно-правового аналізу та є завідувачкою відділу порівняльних досліджень Правового департаменту Секретаріату Конституційного Суду України, вдруге цього року бере участь у конкурсі на суддівську посаду в КСУ. Як зазначила вона, на даний момент її участь у конкурсах на посаду судді КСУ перевищує 13 разів.
Наталія Денисенко. Фото ДГЕ
У своєму мотиваційному листі Наталія Денисенко зазначила, що більшість конкурсів на суддю КСУ були лише ширмою реального конкурсу, а звичайний юрист, який самостійно досяг певних успіхів у професії без допомоги впливових родичів, покровителів у владних кабінетах, не мав можливості обійняти високі посади у будь-яких вищих органах державної влади.
У інформаційно-аналітичному звіті Наталії Денисенко були виявлені ознаки використання чужих матеріалів без належного посилання.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Співбесіди із Олексієм Вацом, Денисом Гриценком, Владиславом Костенком, Михайлом Смоковичем можна переглянути на YouTube за посиланням.
Ви можете знайти інтерв'ю з Сергієм Медюком, Оксаною Солдатенко, Олександром Ткаченком та Наталією Денисенко на YouTube, перейшовши за вказаним посиланням.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
За інформацією "Реанімаційного Пакету Реформ", наразі Конституційний Суд України (КСУ) функціонує з 14 суддями, хоча для повноцінної роботи необхідно 18. Відповідно до статті 10 Закону № 2368-VIII, Суд має право здійснювати конституційне провадження, якщо в його складі є принаймні 12 суддів. Для прийняття рішень Великою палатою КСУ необхідно мінімум 10 голосів. Таким чином, існує ризик, що якщо до кінця січня 2025 року не буде заповнено хоча б одну вакантну позицію судді, Суд може втратити свою повноважність через недостатню кількість суддів, що становитиме менше 12.
