Тисяча днів масштабного конфлікту: "Київ за триденний термін", ядерний арсенал, тріумф Трампа та переговори з Путіним.
Інавгурація Дональда Трампа, запланована на 20 січня 2025 року, відбудеться лише за місяць до того, як Україна вступить у свій четвертий рік боротьби проти повномасштабної агресії Росії, і стане важливим етапом в історії.
Від "Київ за три дні" до "так довго, як це буде потрібно". За ці три роки повномасштабної російської війни українці вивчили ці фрази наших західних партнерів на пам'ять. Всі ми добре пам'ятаємо, як за тиждень до 24 лютого 2022 року міжнародні авіакомпанії припиняли польоти до України, а західні посольства поспіхом збирали речі й виїжджали, щоб вже ніколи не повернутися. Вони були переконані, що Росія захопить Україну, включно зі столицею, за три дні, максимум - за кілька тижнів.
Проте цього не сталося. Київ вистояв. Навесні 2022 року українські оборонні сили звільнили Київщину та північні регіони країни, примусивши російську армію відступити, а західних союзників вразила незламність та здатність українських військових протистояти "другій армії світу". Підготувавшись до успішного контрнаступу в листопаді 2022 року, коли ми відвоювали Харківщину та правобережну частину Херсонщини, включно з містом Херсон, Київ зміг переконати західних партнерів надати нам системи РСЗВ HIMARS і першу систему ППО Patriot, яку ми отримали в грудні того ж року.
Однак успіхи українських військових восени 2022 року виявили ще одну суттєву проблему – різницю в підходах Києва та Вашингтона до можливого завершення цього етапу повномасштабної війни. Сполучені Штати були впевнені, що рано чи пізно (а бажано якомога швидше) Україні потрібно буде розпочати переговори з Москвою, навіть якщо це вимагатиме від неї болісних компромісів. Крім того, адміністрація Байдена, разом із ключовими європейськими партнерами, неодноразово піддавалася тиску з боку Кремля, включаючи загрози щодо використання ядерної зброї, що призводило до обмежень у постачанні Україні більш сучасних видів озброєння або ж у правилах їх використання проти території Росії.
Помилкова політика Західних країн призвела до того, що війна на виснаження стала вигідною для Путіна, і набула глобальних масштабів. Спочатку Іран і Китай почали активно підтримувати Росію, а нещодавно до них приєдналася Північна Корея, яка розмістила своїх військових у конфлікті в Україні. Обрання Дональда Трампа на 47-й президентський термін США може стати знаковою подією на четвертому році повномасштабної війни Росії. Який курс він обере, стане зрозуміло лише після його інавгурації 20 січня 2025 року. Проте вже зараз західні лідери, такі як канцлер Німеччини Олаф Шольц, намагаються змінити свій політичний імідж "кульгавої качки" і відкривають "скриньку Пандори", спілкуючись з Путіним, намагаючись зрозуміти, що його цілі у війні проти України залишаються незмінними.
Досліджуйте тисячу днів масштабного конфлікту між Росією та Україною, ознайомившись із трьома ключовими етапами, що почалися в 2022 році, а також з важливими змінами, які можуть відбутися у 2025 році, в статті на ТСН.ua.
Ще до 24 лютого 2022 року західні медіа, переважно з США, наводили інформацію від джерел у Білому домі, в якій зазначалося, що українське керівництво оцінювало загрозу повномасштабного вторгнення з боку Росії як серйозну, але неоднозначну. Багато хто пам'ятає звернення Володимира Зеленського, яке відбулося 19 січня 2022 року, де він закликав українців не піддаватися паніці, не кидатися за гречкою та сірниками, наголошуючи, що в квітні ми святкуватимемо Великдень, а в травні на нас чекають "сонце, вихідні та шашлики".
Водночас ми не можемо забувати про заклики президента Зеленського до Сполучених Штатів та Європейського Союзу ввести жорсткі превентивні санкції проти Росії, а також про важливість чіткої позиції щодо членства України в НАТО. Сумніви Заходу у нашій здатності протистояти російському повномасштабному вторгненню негативно вплинули на обсяги військової допомоги Україні. Напередодні 24 лютого 2022 року США, Великобританія та ряд європейських країн надали нам протитанкові системи Javelin, NLAW, боєприпаси, снайперські гвинтівки та інші засоби, які були більше призначені для партизанської боротьби, пропонуючи Володимиру Зеленському евакуацію. Через рік після початку вторгнення український лідер згадав, що першим, з ким він зв'язався після 24 лютого, був Джо Байден. Саме тоді пролунала пропозиція про евакуацію, але Зеленський відповів, що йому потрібна "зброя, а не таксі".
Коли стало очевидно, що російський план "захоплення Києва за три дні" зазнав невдачі, на сцену вийшли західні лідери, які почали відвідувати Україну. Першими в березні 2022 року до Києва завітали прем'єри Польщі, Чехії та Словенії, а також міністр закордонних справ Литви. У квітні в Україні побували президентки Європарламенту і Єврокомісії Роберта Мецола та Урсула фон дер Ляєн, а також глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель. Серед них був і тодішній прем'єр Великої Британії Борис Джонсон, який вже тоді виступав за надання Україні протикорабельної зброї для захисту Одеси.
Проте ми добре пам'ятаємо, як Кремль звинувачував Бориса Джонсона, що саме він буцімто заборонив українському керівництву підписувати "мирну" угоду з Росією в Стамбулі в березні 2022 року, на якій Кремль і досі наполягає, як на передумові початку будь-яких переговорів про тимчасове припинення вогню. "Це не більше, ніж нісенітниця і російська пропаганда", - сказав вже в січні 2024 року Борис Джонсон.
Нагадуємо, що згідно з численними заявами українських посадовців і матеріалами західних ЗМІ, так звані Стамбульські угоди (хоча перше засідання українських і російських переговорників відбулося в Білорусі в березні 2022 року) передбачали, що Україна зобов'язується відмовитися від вступу до НАТО, значно зменшити чисельність своїх збройних сил до 85 тисяч військових та розширити використання російської мови. Крім того, ці угоди включали умову про скасування всіх санкцій проти Росії. Варто зазначити, що про останні з цих умов стало відомо лише навесні 2024 року завдяки публікаціям американських медіа.
Лише в червні 2022 року США надали нам перші РСЗВ HIMARS. Проте, разом із цим, а також підготовкою до осіннього контрнаступу Сил оборони України, множилася й протидія Заходу реальній спроможності нашої армії завдати суттєвої військової поразки росіянам. ТСН.ua писав, як у листопаді 2022 року, напередодні звільнення Харківщини й правобережжя Херсонщини, включно з містом Херсон, із Вашингтона до Києва почали надходити сигнали про "доцільність" задуматися про початок переговорів з Росією.
На початку листопада до Києва прибув радник з національної безпеки Джейк Салліван, який представляє адміністрацію Байдена. Вже незабаром після його візиту багато західних медіа повідомили, що він в приватній бесіді порадив українському керівництву ініціювати переговори з Росією. Пізніше цю інформацію підтвердили голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі та міністр оборони Ллойд Остін, які зазначили, що досягнення повної перемоги України та відновлення міжнародно визнаних кордонів 1991 року виглядає малоймовірно.
У листопаді 2022 року також стало відомо про першу від початку повномасштабного російського вторгнення особисту зустріч в Анкарі директора ЦРУ Вільяма Бернса та очільника Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна для обговорення "небезпеки ядерних загроз". Лише два роки потому з книжки відомого редактора The Washington Post Боба Вудворда "Війна" стало відомо, що в листопаді 2022 року американська розвідка оцінювала ймовірність застосування Росією ядерної зброї, на тлі її військових невдач на полі бою, у 50%.
У своїй книзі Боб Вудворд описує розмову, що відбулася восени 2022 року між Ллойдом Остіном і Сергієм Шойгу, який на той час займав пост міністра оборони Росії. Це був перший телефонний контакт між керівниками оборонних відомств обох країн після початку масштабного вторгнення Росії в Україну. Остін зазначив: "Ми знаємо про ваші наміри щодо використання тактичної ядерної зброї в Україні. Якщо це станеться, ми переглянемо всі обмеження, які наразі існують у нашій діяльності в Україні." Шойгу, у відповідь, висловив своє незадоволення погрозами, на що Остін заперечив: "Я є лідером найсильнішої армії в історії. Я не погрожую."
Протягом майже трьох років повномасштабної війни адміністрація Байдена, підтримуючи Україну, дотримувалася стратегії обережного реагування на можливу ескалацію з боку Росії, враховуючи ризики, пов'язані з ядерною зброєю. Через це українські збройні сили не завжди отримували необхідну допомогу вчасно та в повному обсязі. Це дало Росії можливість підготуватися, що стало очевидним влітку 2023 року, коли український контрнаступ не виправдав очікувань. Крім того, недостатньо рішуча політика Джо Байдена сприяла глобалізації конфлікту і створенню нового альянсу "зла" між Росією, Білоруссю, Китаєм, Іраном і Північною Кореєю.
Тим же принципом керувалася Адміністрація США у питанні членства України в НАТО. Більше того, про це вже не раз згадувалося на сайті ТСН.ua, і це стало особистою червоною лінією для президента Байдена. Він вважає, що навіть просте запрошення України до Альянсу може призвести до початку ядерної війни з Росією. Проте ця ідея викликає сумніви. Всім добре відомо, які вимоги Путін висунув Байдену ще в грудні 2021 року.
Отже, варто нагадати, що заступник міністра закордонних справ Російської Федерації Сергій Рябков висловився про НАТО, порадивши альянсу "збирати свої речі" та повернутися до кордонів 1997 року. Таким чином, Кремль фактично піддав сумніву кілька етапів розширення Альянсу на Схід, заявляючи про необхідність повернення США до епохи Варшавського договору. Проте, варто зауважити, що Путін, здається, не звернув уваги на вступ Фінляндії до НАТО в квітні 2023 року, що призвело до збільшення російського кордону з Альянсом на ще тисячу кілометрів.
З обранням Дональда Трампа на посаду 47-го президента США, ситуація залишається невизначеною.
З одного боку, він може повністю заблокувати військову допомогу Україні, змусивши нас піти на переговори з Росією з позиції слабкості, що в короткостроковому майбутньому призведе до повної капітуляції Києва. Й Трамп це вже робив, коли від вересня 2023 року до квітня 2024 року блокував у Конгресі пакет допомоги Україні на $61 млрд.
З іншого боку, й про це вже також писав ТСН.ua, багато в чому ці вибори в США стали саме протестним голосуванням американців щодо політики демократів. Тому у Дональда Трампа не так вже й багато простору для маневру, адже переважна більшість виборців голосували за нього, очікуючи сильних рішень.
Тому Трамп продемонструє свою слабкість як всередині країни, так і на міжнародній арені, якщо піде на поступки Путіну по Україні. Разом із тим, це не заважає іншим демонструвати слабкість, телефонуючи Путіну вперше за майже три роки повномасштабної війни, щоб зрозуміти, що він не змінив своїх цілей щодо України. Мова про канцлера Німеччини Олафа Шольца, який у п'ятницю, 15 листопада, поговорив з кремлівським "фюрером".
"На мою думку, дзвінок Олафа став своєрідною скринькою Пандори. Це відкриває можливості для нових розмов і дзвінків. Путін давно прагне цього: йому критично важливо зменшити свою ізоляцію. Ізоляцію Росії. Він прагне вести прості переговори, які не приведуть до жодних результатів. Ми хочемо попередити: 'Мінська-3' не відбудеться, нам потрібен справжній мир", - підкреслив Володимир Зеленський.
Дуже важко сказати, як діятиме Трамп після інавгурації 20 січня 2025 року. З його публічних коментарів під час передвиборчої кампанії можна зробити висновок, що він скептичний щодо важливості як України, так і наприклад Тайваню для його власних інтересів та цілей. Проте покладатися на популістичну передвиборчу риторику Трампа навряд чи можна. Адже малоймовірно, що він дійсно зможе виконати всі свої обіцянки. Щоправда, на думку колишнього радника Трампа з нацбезпеки Герберта Макмастера, Путін смикає за ниточки Трампа, граючи на його бажанні укласти велику угоду.
"Існує концепція (серед оточення Трампа - ред.), що ми можемо відновити дипломатичні стосунки, характерні для 1970-х та 1980-х років, і ізолювати Росію від Китаю. Проте Сі Цзіньпін і Путін тісно пов'язані, і замість спроб розділити їх, нам слід знайти способи зміцнити їхню взаємодію. Адже, коли ми вдаємо, що між ними існує розкол, ми лише надаємо їм можливість підтримувати один одного", - зазначив Герберт Макмастер.
Безперечно, політика, яку проводила адміністрація Трампа щодо Китаю, а також концепція нової "осі зла", суттєво вплине на контекст війни Росії проти України.
По-перше, усі очікують від Трампа ухвалення рішення про постачання американського скрапленого газу на європейський ринок, щоб замінити російські поставки. Цю пропозицію вже озвучила Урсула фон дер Ляєн. Аналогічно, йдеться про збільшення експорту американської нафти, що дозволить знизити світові ціни й обмежити надприбутки Росії.
По-друге, Дональд Трамп планує ввести 60% мит на весь китайський імпорт до США, що суттєво вплине на економіку Китаю та, в свою чергу, на його здатність надавати значну підтримку Москві у продовженні конфлікту. З новими заходами контролю за китайським експортом (зокрема, електромобілями), інвестиціями та тарифами, спрямованими на захист критично важливих західних технологій, адміністрація Трампа шукатиме підтримки з боку трансатлантичних партнерів, щоб пом'якшити наслідки для американської економіки. Проте не всі країни Європейського Союзу поділяють цю думку. Найбільшою перешкодою є не лише Угорщина та Словаччина, а й Німеччина.
