Що планує Путін на завершення осені 2024 року: які українські міста можуть опинитися під загрозою?
В осінній час 2024 року ситуація на фронті в Україні залишається вкрай напруженою, з посиленням загроз для численних міст та сіл. Російські військові сили активно зосереджують свої зусилля на захопленні стратегічно важливих регіонів, намагаючись створити коридори для подальшого просування. У цьому контексті російська армія ставить перед собою конкретні цілі: знищення українських плацдармів, встановлення повного контролю над Донеччиною та Луганською областями, а також повне звільнення Курської області. Осінь 2024 року може стати ключовим моментом у війні, де досягнення або невдачі на полі бою матимуть серйозні наслідки для обох сторін.
У цій аналітичній статті ми проаналізуємо основні міста, які опинилися під загрозою, а також визначимо цілі російських військових у найближчому майбутньому.
Упродовж 2024 року Сили оборони України перебували в стані критичної залежності від західної військової допомоги, зокрема, важкої техніки, боєприпасів, систем протиповітряної оборони та засобів артилерійської підтримки. Затримка західного озброєння навесні-влітку 2024 року значно вплинула на хід війни в Україні, зокрема, на оборонні операції на Авдіївському напрямку. Втрата укріплених позицій, збудованих ще з 2014 року, стала можливою й через змогу російських військ накопичити резерви і зброю в умовах чисельної переваги, де співвідношення сил іноді сягало 1 до 10. Ця асиметрія призвела до оперативних проривів росіян і створення нових загроз для ключових населених пунктів, таких як Покровськ, Селидове і Курахове Донецької області.
"Ще більш драматично було те, що на політику Вашингтона орієнтувалася більшість союзників. На складах була необхідна зброя для Збройних сил України, зокрема, в Європі. Але, на жаль, ця зброя, в той момент, не була поставлена. Відповідно, цим моментом, скористалися росіяни", - зазначив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці, експерт із російських гібридних впливів у світі Дмитро Жмайло.
Таким чином, після прориву на Авдіївському напрямку російські війська змогли розширити свій оперативний простір. В результаті, вони захопили місто Очеретино, яке відіграє ключову роль на важливій залізничній артерії, що дозволило їм створити там свій логістичний центр. Це призвело до формування так званого "клину", який тепер становить загрозу для міст Покровськ, Селидове та безпосередньо Курахове.
"На жаль, ці результати, якщо розглядати їх з точки зору військової математики, є цілком закономірними, оскільки ми маємо значно менше ресурсів, боєприпасів та інших необхідних матеріалів," - зазначив фахівець.
Лише за чотири місяці активної фази Авдіївської оборонної операції російські окупанти втратили понад 47 тисяч військових. Попри такі великі втрати у живій силі, Кремль відкрив ще два фронти. У травні російські війська вторглися на Харківщину біля Вовчанська і Липців, а у червні - почали наступ в бік Торецька на Донеччині. І на всіх напрямках ворог має тактичні успіхи.
Хоча до середини 2024 року ситуація з постачанням боєприпасів покращилася, співвідношення військових сил залишається невигідним для України. За словами Дмитра Жмайла, навіть з урахуванням західної допомоги, на фронті співвідношення військових ресурсів в середньому становить 1 до 3 на користь Росії, а в особливо критичних напрямках – ще гірше.
Недостатній швидкий баланс у важкому озброєнні серйозно зменшує можливості українських збройних сил. Росіяни, маючи перевагу в живій силі, кількості та потужності артилерійських систем, реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) та авіаційної підтримки, здатні здійснювати наступальні операції на різних ділянках фронту.
На осінь 2024 року Кремль продовжує ставити в пріоритет повне окупування Донеччини та Луганщини. Таку думку висловив експерт з російських гібридних впливів Дмитро Жмайло. З початку так званої "спеціальної військової операції" Путін не раз підкреслював значущість "звільнення" цих територій, представляючи їх як символічну мету "кривавої" війни, яку він розв'язав.
Командир групи безпілотників другого Інтернаціонального Легіону оборони України, відомий під позивним "Чилі", який наразі діє на Бахмутському фронті, висловлює думку, що основна мета російських збройних сил на даний момент полягає у повному контролі над Донецькою та Луганською областями.
Росіяни, без сумніву, очікували зовсім іншого розвитку подій. Якщо б їм сказали, що все складеться саме так, то, певно, вони б не були особливо раді. Хоча вони й не відмовилися б від своїх задумів, але в їхніх уявленнях ситуація виглядала абсолютно по-іншому. Можливо, вони сподівалися вийти з цього без серйозних наслідків, але тепер вже мають "руки по лікоть в крові". Путін не має можливості відступити. Їхня основна мета – захоплення Донбасу. І лише після цього можна буде пояснити своєму народу, що завдання "спеціальної військової операції" виконані, – зазначив він.
Він зазначив, що збройні сили Росії планують здійснити прорив у напрямку Покровська, Часового Яру, Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов'янська.
"Ми бачимо, що темп не такий, який їм би хотілося. Хоча ще влітку ми бачили, що на Покровському напрямку їхній темп був якийсь шалений, але радує те, що ми змогли їх трохи призупинити. Але загалом, ситуація важка", - додав "Чилі".
Повний контроль над цими територіями дав би Москві можливість продемонструвати певну "перемогу" всередині країни та обґрунтувати своїм громадянам значні втрати на фронті, навіть якщо інші аспекти вторгнення зазнають провалу. Тому найпотужніші угруповання російських військ, зокрема "Центр", зосередили свої зусилля на штурмах в районі Покровська, тоді як на Кураховському напрямку діє угруповання противника "Південь". Знищення українських позицій у цій зоні відкрило б Росії шлях до зміцнення оборони в даній частині фронту та покращення контролю над постачанням для українських сил.
"У зв'язку з тим, що росіяни змогли захопити Вугледар, тепер з цього району вони зможуть більше оперативно перекидати резерви саме для посилення цих найгарячіших напрямків - Покровський, Курахівський, Торецький. Мета в них дуже проста - зайняти максимум теритрій, поки негода не настала повністю: падіння температур, сезон дощів, який ускладнить рух піхоти та рух військової техніки", - розповів Жмайло.
Значне сповільнення в напрямку Покровська змусило російські війська зосередити свої зусилля на південь. Окупантам важливо захопити Курахове та сусідні населені пункти, аби знищити український плацдарм на сході від річки Вовча та продовжити наступ у західній частині Донбасу.
Попри це, українські сили змогли організувати ефективну логістику завдяки розгалуженій мережі шляхів. Це дозволяє утримувати позиції і відбивати атаки росіян. У результаті, фронт, де Росія могла швидко просуватися, поступово звужується, і їм потрібно все більше резервів для підтримки наступу.
"Курська операція ускладнює швидку перекидання великих резервів. На цій ділянці ми 'заховали' приблизно 50 тисяч російських військових, які згодом змогли б підсилити ці резерви та відновити наступ," - відзначив Жмайло.
У ніч з 22 на 23 жовтня аналітики DeepState спостерігали нові просування російських військових сил у Донецькій області. Особливу загрозу викликають успіхи агресорів поблизу Селидового, яке контролює підходи до Покровська та забезпечує доступ до південних територій Донбасу.
Боєць батальйону "Айдар" на позивний "Осман" зазначив, що в Селидове росіяни заходять цілими взводами.
Знайомі екіпажі безпілотників повідомляють, що здійснюють понад сто вильотів на день, зосереджуючись лише на ворогові, але навіть цього недостатньо для впорається з величезним потоком. Противник активно проникає і розосереджується в будівлях та підвалах. Полонені, яких вдалося допитати, зазначили, що прибули нові резерви, надіслані для захоплення територій, які за звітами "вже під контролем". Таким чином, у найближчі дні можна очікувати, що тиск з боку ворога збережеться.
Отже, захоплення Селидового забезпечило б російським військам можливість швидше просунутися до Покровська, що могло б суттєво підвищити ризик для оборонних позицій у західній частині Донецької області.
За словами військового експерта Жмайла, відстань до Покровська скорочується, росіянам десь вдалося "вбити клини" через водні перешкоди річки Журавка (близько 10 км на схід від Покровська), щоб рухатися безпосередньо до самого Покровська.
"Відсутність Селидового ускладнить для росіян просування на Покровськ. Адже з цього укріпленого району їхні наступальні дії стануть значно складнішими," - зазначив він.
Глобально, росіяни хочуть "підрівняти лінію" Вугледар-Курахове-Покровськ, налагодити логістику і планувати подальші наступальні дії уже на наступний рік.
"Російським військам заважає просуватися до Покровська, поки не буде розв'язано питання щодо Селидового. Це наш укріплений район з постачанням для наших військових. Щоб здійснити наступ на місто, їм необхідно вирішити цю проблему, оскільки в іншому випадку їхні наступальні групи стануть вразливими. Найважливішими є підвоз техніки, зброї та боєприпасів", - підкреслив Жмайло.
Російські війська активно ведуть бойові дії поблизу Селидового та Покровська, прагнучи поступово наблизитися до західної частини Донбасу та ослабити українські підрозділи, які обороняють ключові позиції. У цьому контексті загроза просування ворога вглиб Дніпропетровської області виглядає як важливе стратегічне завдання, яке супротивник може здійснити за умов накопичення резервів і прориву українських оборонних ліній.
Хоча Дніпропетровщина має важливе значення завдяки своїй розвиненій інфраструктурі та близькості до ключових промислових і логістичних центрів України, наразі Москва розглядає цей регіон як другорядний. Здійснення наступу на Дніпропетровщину вимагало б значного збільшення запасів і боєприпасів, що російські сили наразі не можуть забезпечити без додаткових ресурсів. Отже, хоча цей регіон може бути частиною довгострокової стратегії, він не є пріоритетом, поки не будуть виконані завдання на Донеччині. Таку оцінку висловив військовий аналітик Жмайло.
У світлі обмежених ресурсів, з якими зіткнулася російська армія через успішні удари ЗСУ по їхніх складах боєприпасів, стратегія Росії в цьому році виявляє тенденцію до більш економного використання боєприпасів. Основна увага тепер зосереджена на ключових завданнях на сході України. Водночас, можливий наступ на Дніпропетровщину став вторинним пріоритетом, оскільки, беручи до уваги обмежені резерви та необхідність економії, окупанти зосереджуються на закріпленні своїх позицій на Донеччині.
Отже, я вважаю, що в цьому році вони зосередять свою увагу на вирішенні зазначених проблем. Що стосується Селидового, то це пов'язано зі східним берегом річки Вовча. Крім того, вони, можливо, спробують просунутися в напрямку Вугледара. Хоча на даний момент їхні дії там призупинені після взяття міста, очевидно, частина сил або переміщується в район Покровська та Курахового, або ж працює над відновленням боєздатності. Тому, поки вони не впораються з цими внутрішніми задачами, я сумніваюся, що вони активно прагнутимуть до Покровська, - зазначив він.
Незважаючи на це, за словами Максима Жоріна, заступника командира 3 ОШБр, з огляду на поточну ситуацію в Селидовому та Покровську, необхідно почати підготовку Дніпропетровської області до оборонних дій вже зараз.
Ситуація в Турецькому залишається досить напруженою. Російські війська використовують методику, відому як "капілярне просування". Це означає, що вони намагаються просуватися по окремим вулицям і районам невеликими групами. Після цього вони займають будівлі, а на вже зайняті позиції підтягують підкріплення. Цей підхід дозволяє ворогові витискати українських захисників з території міста.
Як зазначив командир роти вогневої підтримки 5-ї окремої штурмової бригади Микола Зінько, вороги адаптували свої тактичні підходи — тепер вони намагаються діяти у складі невеликих груп по 2-3 особи.
Цей напрямок є критично важливим для російських сил, оскільки його контролювання створить можливості для посилення тиску на Бахмутський та Авдіївський плацдарми, а також наблизить ворога до більшої кількості логістичних маршрутів, що забезпечують постачання Україні. Крім того, захоплення Торецька дозволить противнику розширити свої наступальні можливості на захід і південь у напрямку Покровська та Костянтинівки.
Одночасно українські війська зустрічають постійні атаки на різних фронтах, включаючи Вугледар, що ускладнює їхню оборонну стратегію та вимагає значної мобілізації ресурсів для збереження контрольованих позицій. Російська стратегія, що ґрунтується на масованих наступах та інтенсивному артилерійському вогні, дозволяє їм здійснювати просування, хоча й цінуючи це великими втратами.
Росія також намагається закріпити свої здобутки в інших регіонах України, зокрема на Харківщині та півдні країни, де вони намагаються стабілізувати лінії фронту. Однак, незважаючи на ці зусилля, їхні ресурси поступово виснажуються, що уповільнює темпи їхнього просування.
Загалом, затримка в постачанні західної допомоги у вирішальні моменти дала можливість російським військам не лише відновити свою ініціативу, а й сформувати нові загрози на стратегічних напрямках. Це призвело до складної ситуації для України, де необхідно підтримувати оборонні позиції, поки не завершиться постачання західних боєприпасів і зброї, які можуть суттєво змінити співвідношення сил на фронті.
Спроби російських військ захопити Часів Яр, незважаючи на значні втрати, тривають, але українська армія створила потужну оборону, яка ускладнює швидке просування агресора в цьому напрямку. Одним із важливих елементів, що зміцнює українські позиції, є застосування безпілотників для мінування підходів та знищення ворожих сил. Постійний моніторинг з повітря дозволяє оперативно виявляти пересування противника та запобігати наземним атакам. Крім того, українська артилерія активно працює по ворожих позиціях, забезпечуючи надійний вогневий захист навколо міста.
"Згадайте той момент, коли Бахмут зазнав падіння, коштувавши росіянам величезних втрат. Тоді стверджували, що ситуація в Часовому Яру вирішиться протягом кількох тижнів. Але ми не сиділи склавши руки: ми залучили резерви, включаючи спецпризначенців. В результаті місто витримало натиск, і нам вдалося створити там дієву оборону," - поділився своїми думками Жмайло.
Ситуація в Харківській області вказує на наміри російських військ створити стратегічні умови для посилення тиску на українську оборону. Військове керівництво Росії, зосередивши зусилля на укріпленнях на півночі Харківщини, намагається сформувати загрози для підрозділів Збройних сил України, зокрема через активні дії в районах Піщаного та Сенькового. Перемістивши лінію фронту ближче до річки Оскіл, російські війська прагнуть розділити українські сили на дві частини, що ускладнить їхню логістичну підтримку та маневреність, а в подальшому може дати можливість росіянам контролювати важливий водний рубіж для майбутніх наступів.
Російські військові формування активно зосереджують великі сили на півночі Харківської області, особливо в зонах Липців та Вовчанська. Це викликано стратегічною значущістю цих територій для діяльності російського угрупування під назвою "Північ".
"Росіяни спробували штурмувати на Курщині з західного флангу наших військ. Але там були проведені певні стабілізаційні дії і сказати, що вони добилися якогось надзвичайного великого успіху, не можна. Хоча так, однозначно, вони там десь просунулися, тому що вони мають величезне угрупування -- 50 тисяч. У нас, звісно ж, сили менші, але ми в кращій позиції, ми в обороні та в більш вигідних для нас рубежах, тому що ми мали більше часу", - розповів військовий експерт Жмайло.
Скоріше за все, із подальшим накопиченням на території Росії, ворожі війська будуть намагатися атакувати та ліквідувати плацдарм в районі Липців та Вовчанська.
"Все ж таки у їхніх планах - Донеччина та Луганщина. Угруповання військ "Центр" найменше постраждало в плані перекидання резервів на територію Росії з початком Курської операції. Вони і далі будуть намагатися не чіпати звідти людей. Але зараз, як ви бачите, ось такого стрімкого просування, яке було кілька тижнів тому, немає", - зауважив Жмайло.
За словами експерта, російські війська продовжуватимуть зосереджуватися і розмірковувати щодо своїх подальших кроків. Це пов'язано з їх величезними втратами, які змушують їх постійно реорганізовувати свої найкращі підрозділи, відправляючи їх із різних фронтових ділянок. Внаслідок такої реорганізації та виснаження військ спостерігається значне уповільнення швидкості наступу росіян.
Ситуація на півдні України нині відзначається певними тактичними змінами та стратегічними обмеженнями для російських військ, зокрема, на Запорізькому й Херсонському напрямках. Можливі спроби наступальних дій з боку росіян у напрямку Великої Новосілки або в районі Роботиного пояснюються необхідністю вирівняти лінію фронту, яка утворилася внаслідок українських контрнаступальних дій.
Серед важливих стратегічних об'єктів на території Запоріжжя виділяється місто Оріхів, яке для російських сил може стати важливим центром тиску на українські війська, оскільки розташоване поблизу самого Запоріжжя. Завоювання або активні дії в цьому напрямку надали б росіянам можливість посилити загрозу для Запоріжжя, а також активно використовувати керовані авіабомби для залякування населення й руйнування інфраструктури, що вже відбувається сьогодні.
"Тобто, оці всі виступи, які є з нашого боку, росіяни будуть намагатися рівняти штурмувати, для того більше загрожувати місту Запоріжжя, зокрема, щоб посилити терор керованими авіаційними бомбами", - зауважив Жмайло.
Херсонська область: стратегія широкомасштабного застосування безпілотників.
У Херсонській області російські війська відмовилися від масштабних атак, обравши нову тактику — терор за допомогою FPV-дронів, які скидають вибухівку на житлові райони та критично важливі об'єкти. Використання безпілотників стало звичною справою для агресорів, що дозволяє їм здійснювати атаки з мінімальними ризиками для своїх військових. У результаті, Херсон та Запоріжжя опинилися під постійною загрозою терористичних дій, що вимагає від місцевих влад безперервної уваги та інвестицій у системи протиповітряної оборони та захист від дронів.
Варто підкреслити, що у цьому регіоні російські війська укріпили свої позиції, зокрема завдяки створенню потужної оборонної системи, відомої як "лінії Суровікіна". Це ускладнює виконання ефективних штурмових операцій, змушуючи російські сили переходити до оборонної стратегії, що дозволяє зменшити втрати серед особового складу та техніки. Водночас, втрати контролю над Кримом, зокрема зниження ефективності протиповітряної оборони в західній частині півострова, ускладнюють забезпечення південного угруповання російських військ. Це додатково обмежує їхні можливості для активних бойових дій і підсилює оборонний характер операцій у цьому регіоні.
В цілому, ключовою метою російської стратегії на південному фронті України в даний час є збереження контрольованих територій і поступове вдосконалення оборонних позицій. Водночас, можливості для проведення великих наступальних операцій, які потребують значних резервів, істотно обмежені через постійні втрати, труднощі з логістикою та наростаючий тиск з боку українських військ.
Отже, російські сили продовжують концентрувати свої найбільші ресурси на ключових для них напрямках -- Донецькій та Луганській областях. Другий пріоритет російських сил стосується Курщини. Ліквідація українського плацдарму тут є важливим завданням для Кремля, який прагне забезпечити контроль над власними територіями, в тому числі в прикордонних областях, щоб запобігти будь-яким операціям ЗСУ на російській землі. Оборона цього напрямку є частиною ширшої стратегії -- Кремль намагається уникнути будь-яких загроз своїм територіям та уникнути морального удару від втрати контролю навіть над частиною цих земель.
