Ми рили позиції, коли раптово вдарив "Ланцет". В одну мить екскаватор зайнявся, як свічка. А потім нас почали обстрілювати САУшками. Хто і як облаштовує бліндажі та траншеї для наших захисників?

Добре, хлопчина, який якраз керував ківшом, залишився живий, хоча і був поранений. На цей екскаватор для інженерно-саперного взводу 3-го батальйону 72-ої бригади рік тому зібрали майже два мільйони всім світом. Машина зробила дуже багато роботи, накопала десятки бліндажів та траншей, що береже життя нашій піхоті. І "загинув" під час виконання чергового завдання. Хлопці лишилися без вірного помічника, і зараз по ночах копають позиції лопатами і кирками.

Понад два мільйони гривень зібрали всього за півтори години.

Рік тому у військовослужбовців інженерно-саперного взводу 3-го батальйону 72-ої бригади зародилася ідея зібрати кошти на екскаватор. Адже старий радянський трактор ЮМЗ-6 БОРЕКС 2102 копав гірше, ніж вони могли б руками. Сучасна техніка була надзвичайно потрібна під Вугледаром. Те, що екскаватор виконує в донбаському ґрунті за годину, хлопцям займало декілька днів. Вони переконалися в цьому, коли їм на підмогу надали екскаватор із сусіднього підрозділу. Проте він виконав лише невелику частину необхідної роботи. Постійно потрібно було рити капоніри для броньованої техніки, бліндажі, позиції та траншеї, щоб мати змогу дістатися до бліндажів і захиститися від обстрілів. Чим ближче до передової, тим більше необхідно рухатися якомога глибше під землею.

"Ми усвідомлюємо, що майже два мільйони гривень - це значна сума, - сказав командир відділу мені рік тому. - Ми вже розпочали збір серед свого кола - родичів і друзів. Приблизно за рік, за моїми підрахунками, ми зберемо необхідні кошти. Але ми будемо рухатися до нашої мрії. Ти ж підтримаєш нашу ініціативу?"

Як було не підтримати? Тим більше, що підрозділ знаю давно, про їхню роботу час від часу розповідаю - те, що поки можна розповідати. Хлопці працюють постійно, вигадують різні "сюрпризи" для ворога. І себе не шкодуючи копають стільки, скільки треба.

"Якщо потрібна сума назбирається, коли ми вже погонимо росіян з нашої землі і не потрібно буде будувати позиції, то будемо загортати в землю ворогів. Це ж також важлива робота", - підтримував підлеглих командир батальйону.

Хлопці мали таке сильне прагнення, що байдуже спостерігати з боку було неможливо. Вони змогли залучити впливового блогера з величезною кількістю підписників. Ігор Лаченков опублікував у своєму телеграм-каналі заклик підтримати збір на екскаватор, і вже за півтори години кошти були повністю зібрані! Вся необхідна сума була акумульована не за день, а менш ніж за півдня.

Того дня я перебувала на Сході, і саме їхала з Краматорська в напрямку Курахового. Неподалік від цього місця ми зустрілися з хлопцями, які не могли повірити своєму щастю. Швидко зібрана сума змусила їх відчути велику відповідальність за кожну копійку. Вони дуже ретельно обирали екскаватор. Після покупки, провели повне технічне обслуговування вже в Україні і зробили все необхідне - добре, що на це також вистачило грошей. Восени минулого року екскаватор, куплений нашими спільними зусиллями, розривав донбаську міцну землю, оповиту корінням акацій, наче скальпель досвідченого хірурга.

Невдовзі знадобився перший ремонт, потім - другий, під час якого хлопці замінили ківш на ширший. І кожного разу доповідали про все, чим "живе" машина.

У зимовий період неподалік працюючого екскаватора стався вибух. Хвиля пошкодила дверцята, але, на щастя, ніхто не постраждав, і несправності швидко вдалося усунути. Сапери виправдовувалися, ніби вони були відповідальні за те, що російські війська вторглися на нашу землю, намагаючись знищити все, включаючи наш екскаватор. Для ремонту після вибуху ми організували збір коштів і знову допомогли хлопцям, щоб вони не витрачали власні гроші на обслуговування машини. Кожного разу, коли надходила допомога від незнайомих людей, вони раділи, як діти, відчуваючи підтримку всієї країни. Завдяки цій підтримці вони знову вигадували стратегії для боротьби з ворогом, сідали за важелі екскаватора і працювали на повну. По секрету, наша машина навіть встигла викопати другу лінію оборони для не тільки 72-ої бригади, а й сусідніх підрозділів. На жаль, на державному рівні ця робота не отримувала належної уваги, принаймні в тому регіоні, де перебував наш підрозділ. Проте, про це потрібно було думати заздалегідь, адже ворог постійно наступає. От хлопці і думали.

А потім прилетів ворожий "Ланцет" - потужний безпілотник з такою великою вибуховою силою, що врятуватися від нього майже неможливо. Тому перше, про що я спитала, коли командир взводу геть траурним голосом сказав мені, що екскаватор згорів: "Що з хлопцями?" Обидва, на щастя, живі. У Івана, який якраз копав ківшем, посічене і обпалене обличчя, руки побиті уламками... Він і його напарник вже у лікарнях. Але, як малі діти, майже ридали за екскаватором, який вщент згорів. Мої слова про те, що він загинув на бойовому завданні, що це залізо і головне, що вони живі, їх не заспокоювали. А фото з посадки, де залишився наш з вами екскаватор, ніби з фільму жахів. Машину неможливо звідти забрати, та й навіщо ризикувати і пробувати це зробити, якщо це тепер - купа згорілого брухту. Дорогого, але вже брухту.

Єдине, що Володимир, який власне і обслуговував екскаватор, зміг врятувати з кабіни, були заламіновані 50 гривень. Ця сума була одним із перших донатів від 13-річного Антона, якого в 2014 році батьки вивезли з окупованої Ясинуватої. Після сильних обстрілів у Василькові, де тепер мешкає ця родина, їх евакуювали до Ірландії, де хлопець тепер навчається. Минулого літа, під час канікул, Антон повернувся додому і передав Володимиру ті 50 гривень на потреби екскаватора.

Хлопці вирішили заламінувати "дитячі" гроші й зберегти їх як талісман. Саме їх Володимир і встиг забрати. "Маю надію, що вони стануть частиною наступного екскаватора", - зазначив чоловік.

"ТЯГНУЧИ ВАНЮ, Я ОЗИРНУВСЯ І ПОМІТИВ, ЩО В МІСЦІ ПРИЛЬОТУ ДЕРЕВА ВТРАТИЛИ ВСЕ ЛИСТЯ."

- Того дня ми рили запасні позиції поблизу Богоявленки, - згадує Іван. - Це приблизно чотири кілометри від лінії фронту. Почали о четвертій ранку, а о 9:20 нас обстріляли.

- Ти, взагалі-то, рив?

- Так, я керував екскаватором, а Володимир уважно спостерігав за подіями навколо.

- У мене був бінокль, - розповідає Володимир. - Я використовував його, щоб спостерігати за небом і вчасно побачити, якщо щось наближається. Це давало нам шанс сховатися в окопі, який ми викопали.

-І ви бачили, що летить той "Ланцет"?

- Ось в чому справа, - відповів він. - Я саме спустився в траншею, щоб перевірити її глибину і переконатися, що вона відповідає необхідним параметрам. Ми рили траншею в посадці, яка розходилась у різні напрямки, - Володимир показує фотографії. - На той момент ми вже підготували 15 позицій. Ми з'єднували їх траншеєю. З краю поля ми проклали близько 250 метрів, щоб об'єднати все разом. І я перевіряв, чи все правильно виконано, чи ми рухаємося у правильному напрямку. І раптом, як грім серед ясного неба, удар.

- Так, - додає Іван. - Ми навіть не помітили, як щось пролітало. Це сталося абсолютно раптово і блискавично.

- Ланцет вдарив у кабіну зверху, - продовжує Володимир. - Пробив її, і кумулятивна струя пішла прямо в комп'ютер. Він загорівся. Ваню викинуло з трактора. Я спробував загасити машину, але нас почали обстрілювати чимось важким - САУшками або чимось подібним. Удар був на дорозі, метрів за двадцять від екскаватора, і мене знову відкинуло в траншею. Машина загорілася, і гасити її вже не мало сенсу. З нами був ще один боєць. Ми разом затягнули Ваню в траншею. Наділи йому турнікет на руку, бо кров сильно текла. Його всього посікло склом.

- У нас була ще одна машина, яка стояла трохи далі, - розповідає Іван. - І ми самотужки вибралися звідти. Спершу я не усвідомив, що зі мною трапилося. Лише коли наклали турнікет на руку, почав відчувати біль.

-А згоріле обличчя?

Мої вуха нестерпно боліли. Тільки після того, як у Кураховому витягли з мене всі скалки скла, біль став нестерпним.

-Довго чекали, поки змогли добігти до машини, щоб виїхати звідти?

-Було чотири приходи, - відповідає Володимир. - І таке важке, що мені в пам'ять вкарбувалося: посадка була така густа, що з іншого її боку не було видно нашого екскаватора. Море листя. Коли тягнув Ваню, повернув голову і побачив, що трактор горить, а листя на деревах немає на тій ділянці, де був приліт. Взагалі!

- З першого погляду стало ясно, що трактор вже не підлягає ремонту?

-Коли він спалахнув, то да. Як свічка горів. Там же пластик. Добре, що кумулятивний був заряд. Якби уламковий, то у Івана не було б шансів...

-Іване, а де ти навчився керувати екскаватором?

-Тут навчився, в армії.

- Я спочатку навчав його на старенькому тракторі ЮМЗ, - коментує Володимир. - Але ж він не риє. Ось днями спробував ним прокопати - так він тільки верхній шар чорнозему зібрав, а глибше не йде.

Чи складно опанувати навички керування екскаватором?

- Та не дуже, - відповідає Іван. - Але в цивільному житті я працював на навантажувачі, де всього один важіль. Займався сільським господарством: вантажив зерно та все, що було необхідно.

- Ви розумієте, щоб оперувати екскаватором під час бойових дій, потрібно добре обміркувати, як під'їхати, з якого боку почати копати, де облаштувати бліндаж, а де вирити траншею. Тут багато тонкощів, - уточнює Володимир.

-А ви вміли? - питаю Володимира.

- Ну знаєш, 20 років тому працював у колгоспі на екскаваторі. Виконував і завантажувальні роботи, і копав. А тут якраз потрібен був такий фахівець. Тож я сів за важелі, і все згадалося... Руки самі пам'ятають, що і як робити. Але це ж не просто важелями керувати. Постійно навчаю Івана, що і як робити, як планувати.

Відеомонтаж - Олександр Кришталь

...Хлопці не дуже вірили, що вдруге вдасться зібрати таку велику суму і знову придбати екскаватор. Але така машина необхідна не лише їм, а й усім нам. Адже вона допомагає зберігати життя бійців 72-ої легендарної бригади, яка вже два роки тримає позиції на одному з найгарячіших напрямків - вугледарському. Після півтора місяця від "загибелі" екскаватора хлопці копають вручну - кірками та лопатами. Просто на секунду уявіть собі, як важко вгризатися в землю, створюючи ходи у людський зріст. І вони роблять це кожної ночі, ризикуючи своїми життями та не шкодуючи власного здоров'я.

Кілька тижнів тому Ігор Лаченков знову закликав до збору коштів на екскаватор, і його підписники створили справжнє диво, зібравши два з половиною мільйони гривень. Відтак, у інженерів вже є 2 мільйони 600 тисяч. Проте за цей час ціни на машини зросли. Наразі є підходящий екскаватор, але його вартість становить 3 мільйони. Бійці відкрили додатковий збір на 300 тисяч гривень і звертаються з великим проханням підтримати їх, щоб не втратити можливість купити необхідний екскаватор.

Збір коштів на екскаватор JCB

Мета: 3 000 000 ₴

Ось лінк на банківський рахунок: https://send.monobank.ua/jar/8S7Y6MBoht

Номер банківської картки 5375 4112 2187 8890