Завершення "зеленого тарифу": нові можливості для прибутку в сонячній енергетиці.
керівник Асоціації сонячної енергетики України
Після численних змін та доповнень до закону про альтернативні джерела енергії питання величини "зеленого" тарифу, що діє для СЕС, введених в експлуатацію у 2024 році, стає дедалі менш зрозумілим.
Навіть для кваліфікованих професіоналів стало викликом орієнтуватися у нововведеннях та змінах у таблицях. Тим не менш, діючий тариф залишається в силі для наземних сонячних електростанцій, що мають потужність до 1 МВт.
У грудні 2023 року НКРЕКП прийняла рішення, яке закріпило "зелений" тариф на позначці 9,87 євроцента за кВт-год. Проте, після нещодавнього зниження коефіцієнта до 0,4, що набуло чинності з 1 січня 2024 року, фактична вартість перевищує 4 євроценти за кВт-год (1,84 грн). Це значно нижче ринкових цін: 10 жовтня індекс середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН) перевищив 5,5 грн/кВт-год без урахування ПДВ.
Отже, можна стверджувати, що етап "зеленого" тарифу для промислових сонячних електростанцій в Україні підійшов до свого завершення. Інвестори, які мають намір зводити нові електростанції, тепер віддають перевагу альтернативним моделям функціонування.
Існують два способи підтримки промислового сектору: ринкова надбавка та ціна, встановлена на аукціоні.
Ринкова премія слугує додатковим інструментом для багатьох споживачів, які планують залишитися на "зеленому" тарифі. Це крок у напрямку адаптації до ринкових умов. Виробники мають можливість реалізовувати електроенергію на ринку, а різницю між ринковою вартістю та "зеленим" тарифом покриває гарантований покупець.
Ринкова премія має на меті запобігти зловживанням і надмірній вигоді для виробників. Вона визначається на основі середньозваженої ціни за останні два місяці, враховуючи ринкові котирування на добу наперед або умови двосторонніх угод.
Проте варто пам'ятати, що на відміну від "зеленого" тарифу ринкова премія не передбачає авансових платежів. Це може ускладнити ситуацію, особливо враховуючи заборгованості. Наразі активно обговорюються зміни до постанови №641, які мають полегшити перехід на ринкові умови.
Механізм ринкової премії може виявитися суттєвим інструментом для численних підприємств. В Україні налічується понад 800 ліцензованих операторів, серед яких є й невеликі аграрні фірми, що займаються виробництвом енергії з сонячних електростанцій. Для таких компаній, у яких генерація електричної енергії не є головним напрямком бізнесу, перехід на ринок може стати значним випробуванням.
Наприклад, компанія із станцією потужністю 3 МВт, яка не має сильного фінансового чи регуляторного крила, може зіткнутися з труднощами, якщо "зелений" тариф припинить діяти.
Для цих компаній ринкова премія може слугувати м'яким переходом до нових умов. Проте реалізовані механізми зазвичай включають певні компромісні рішення, і регуляторні органи прагнуть перенести акценти на користь держави.
Після отримання результатів впровадження важливо узагальнити набутий досвід, здійснити оцінку впливу на виробників відновлювальних джерел енергії, а також ініціювати законодавчі зміни для корекції та адаптації механізмів відповідно до сучасних умов. Це питання вирішується через співпрацю з відповідними галузевими асоціаціями.
Аукціонна ціна. Наразі планується проведення аукціону для будівництва ВДЕ з такими квотами на продаж: 11 МВт - СЕС, 11 МВт - інші ВДЕ, 88 МВт - ВЕС.
Інвестори виявляють низький рівень зацікавленості через наявність обмежених квот.
Не зовсім ясно, які саме цілі стоять за цими діями. Імовірно, Мінекоенерго сприймає ці аукціони як експериментальні, щоб протестувати запропонований механізм. Відсутні очікування, що цей механізм матиме суттєвий вплив на розвиток ринку або ж сприятиме справжній конкуренції.
Оптимальним регулятором ринку є сам ринок. Як тільки уряд починає втручатися в його функціонування, існує ймовірність спотворення умов. Хоча під час війни держава може втручатися для підтримки стабільності, у тривалій перспективі чесна конкуренція залишаєтся найефективнішим механізмом.
Ринок органічно формує обставини, до яких підприємства пристосовуються, задовольняючи потреби у попиті та пропозиції, що сприяє уникненню нерівноправних переваг.
Приклад недавнього аукціону від "Укренерго" на допоміжні послуги (резерв підтримання і відновлення частоти) показав силу конкуренції. Близько 40 компаній боролися за перемогу, було 12 переможців і це суттєво знизило вартість послуг порівняно з тогорічними цінами попри інфляцію. Це показує, що навіть у складних умовах конкуренція залишається ефективним інструментом.
Незважаючи на це, для великих компаній зацікавленість у подібних аукціонах може бути незначною, оскільки їхні бізнес-моделі зазвичай базуються на інших підходах.
Щоб підвищити конкуренцію і стимулювати боротьбу на аукціонах, уряд затвердив умови проведення конкурсу на будівництво генеруючих потужностей і виконання заходів з управління попитом. Планується проведення конкурсів на будівництво об'єктів потужністю 5-80 МВт із загальною конкурсною потужністю 700 МВт. Введення цих об'єктів в експлуатацію очікується до кінця 2027 року.
Цікавим альтернативним шляхом є отримання статусу учасника ринку, що включає в себе спорудження власної електростанції та можливість реалізації електроенергії безпосередньо на Ринку добової торгівлі та Внутрішньодобовому ринку. У такій ситуації компанія бере на себе відповідальність за балансування та може самостійно здійснювати продаж енергії.
Проте ця діяльність має свої особливості, вимагає активного залучення до торгівлі електричною енергією, управління ризиками, а також узгодження з поточними ринковими умовами.
Цей процес є більш складним в порівнянні з продажем електроенергії за "зеленим" тарифом, коли держава закуповує електрику за встановленою ціною. Часто в межах однієї бізнес-групи реалізація електроенергії відбувається через окрему компанію-постачальника. Прекрасним прикладом цього є Nova Energy, що належить до групи компаній Nova, котра займається виробництвом енергії, та D.Trading, яка є частиною енергетичної групи ДТЕК.
Є ще один поширений підхід - продаж за "двосторонніми договорами", який особливо актуальний для виробників СЕС. Контрагентами в цьому випадку виступають професійні компанії-трейдери або постачальники електроенергії.
Торговими учасниками ринку електроенергії є енергетичні підприємства, які займаються купівлею та продажем електроенергії, такі як ДТЕК або компанії з Києва, а також незалежні оператори, що спеціалізуються на електричній торгівлі.
Електроенергію постачають численні компанії, включаючи постачальників універсальних послуг (раніше відомих як обленерго), що працюють з великими споживачами. Серед останніх можуть бути як промислові підприємства, так і торгові мережі, які мають можливість укладати контракти на постачання електричної енергії для своїх об'єктів.
В Україні все більше популярності здобуває концепція "активного споживача", яка надає підприємствам і бізнесам можливість не лише використовувати альтернативні джерела енергії, але й реалізовувати надлишки електроенергії іншим споживачам. Цей підхід є важливим етапом на шляху до енергетичної автономії та зменшення витрат на електроенергію.
В даний момент існують дві ключові моделі корпоративних угод, що стосуються енергопостачання.
Перший тип - це віртуальні корпоративні угоди, що укладаються на кілька років наперед. Другий, більш поширений варіант - це фізичні корпоративні угоди, у рамках яких власники сонячних електростанцій, що знаходяться неподалік від споживачів, мають можливість продавати електроенергію без посередників.
У Європейському Союзі цю концепцію називають prosumer (поєднання виробника та споживача). В Україні вона отримала нову форму у вигляді механізму "активний споживач". Основною перевагою є відсутність витрат на розподіл електроенергії через мережі обленерго, що робить цей варіант надзвичайно вигідним для компаній, які бажають оптимізувати свої витрати.
В одному з обласних центрів власник торговельного центру побудував сонячну електростанцію і вирішив продавати електроенергію своїм орендарям. Після звернення до НКРЕКП з цього питання було встановлено, що цей проєкт дозволяє реалізувати саме механізм активного споживача. Економія на тарифі на розподіл електроенергії значно підвищує економічну ефективність СЕС.
Цей підхід є особливо важливим у контексті загрози блекаутів, викликаних агресивними діями, а також на фоні зростаючих цін на електроенергію. Такий механізм надає можливість бізнесу не лише підтримувати стабільність електропостачання, але й ефективно контролювати свої витрати.
Ті, хто не прагне реалізовувати електричну енергію, можуть скористатися моделлю самозабезпечення, що також допомагає зменшити енергетичні витрати компанії. Нещодавно Офіс реформ оприлюднив інформацію про кількість нових виробничих потужностей, створених у межах цих ініціатив.
У першій половині 2024 року в Україні було видано ліцензії для промислових сонячних електростанцій (СЕС) з сумарною потужністю 41 МВт. Крім того, домоволодіння уклали угоди для генерації електроенергії за "зеленим" тарифом на домашніх СЕС загальною потужністю 50 МВт. Отже, загальний внесок домогосподарств у виробництво електроенергії за "зеленим" тарифом досяг 1,429 ГВт.
Також існує певна група споживачів — підприємства та домашні господарства, які встановили сонячні електростанції для власних потреб, а також для забезпечення резервного живлення за допомогою батарей. Ми провели оцінку їхньої чисельності, грунтуючись на даних про імпорт сонячних панелей.
Тримаючи в голові певну залежність між вагою панелі та її потужністю, можна отримати цікаві дані. Так, згідно з офіційними даними митної служби, за 2023 рік було ввезено панелей загальною потужністю 322 МВт. За перші шість місяців 2024 року було імпортовано 371 МВт, а за сім місяців - 475 МВт.
Отже, офіційні дані про "зелений" тариф свідчать про наявність 90 МВт, з яких 40 МВт генеруються промисловими станціями, а 50 МВт - приватними господарствами. У цьому контексті слід врахувати імпортовані 475 МВт, частина з яких, ймовірно, ще не була встановлена. Додатково, варто згадати про "сірий" імпорт, який також може впливати на загальні показники.
Незалежно від обставин, ці показники свідчать про значний інтерес до сонячної енергії, яка вважається найекономічнішим варіантом генерації для різних груп користувачів.
Нетбілінг — це механізм, що дає змогу виробникам електроенергії з відновлювальних джерел реалізовувати надлишки своєї продукції в електромережу та отримувати за це фінансову винагороду, що сприяє зменшенню їх витрат на електрику.
Нетбілінг сприяє створенню більш потужних електростанцій і знижує час, протягом якого енергія залишається невикористаною. Це особливо важливо для об'єктів, де сонячні електростанції можуть генерувати більше енергії, ніж споживається. Завдяки нетбілінгу, використання станції стає більш ефективним: замість зменшення виробництва, електроенергію можна продавати в мережу, хоча й за зниженими тарифами. Важливо провести детальний аналіз, враховуючи різноманітні фактори.
Наприклад, компанія Atmosfera в роботі з бізнес-клієнтами досліджує сценарії роботи підприємства за умови підключення до нетбілінгу. Вона пропонує розрахунки, що враховують нерівномірне навантаження, фактичне споживання, час віддачі енергії в мережу, плаваючі тарифи на електроенергію на РДН.
Цей детальний підхід дає змогу клієнтам приймати обґрунтовані рішення, спираючись на експертний аналіз від компанії, що виконує установку. Основні етапи роботи стартують з вивчення енергоспоживання та потенціалу виробництва сонячної енергії на конкретному об'єкті. Для цього необхідно ретельно оцінити площу, призначену для монтажу сонячних панелей, а також визначити пікові години споживання електроенергії.
Для ефективного виконання таких проєктів важливо залучити висококваліфікованих спеціалістів та надійні організації. Асоціація сонячної енергетики України розробила онлайн-каталог установників сонячних електростанцій. Цей ресурс стане в нагоді споживачам, дозволяючи їм швидко знаходити перевірених підрядників для монтажу СЕС по всій території країни.
Головною метою цієї платформи є створення спільноти провідних фахівців у сфері сонячної енергетики. Це сприятиме зростанню конкуренції в цій галузі та забезпечить більш доступний і ефективний механізм нетбілінгу для великої кількості користувачів.
Яскравим прикладом може слугувати діяльність молокозаводів або великих рітейлерів. Вони застосовують нетбілінг для зменшення витрат на електроенергію, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та забезпеченню стабільності постачання.
Однак важливо враховувати всі нюанси. Наприклад, якщо вироблена сонячна енергія не використовується повністю вдень, її можна накопичити та використовувати під час пікових годин, коли електроенергія найдорожча. Це дозволить зекономити на придбанні дорогої енергії і підвищити окупність проєкту.
Нетбілінг стає доступним і для приватних господарств, перетворюючи їх на активних споживачів енергії. Господарства можуть встановлювати СЕС потужністю до 50 кВт і продавати надлишки енергії постачальнику. Однак через відсутність "зеленого" тарифу такі продажі не надто привабливі.
Чи можна заробити на цьому? Експерти зауважують, що це скоріше спосіб досягнення енергетичної незалежності та зниження власних витрат на електроенергію. Якщо мета полягає в продажу надлишкової енергії, то цей механізм не є ідеальною бізнес-моделлю. Строк окупності інвестицій в сонячні панелі для бізнесу з нетбілінгом може становити близько пʼяти років.
Є технічні особливості, які можуть бути корисними, якщо мета - ефективніше використання електроенергії для власних потреб. Принцип простий: якщо у вас нема статусу активного споживача і навантаження на фазах розподілене нерівномірно (а це завжди так), генерація обмежується за меншою фазою.
Якщо потужність на фазах L1 і L2 дорівнює по 100 кВт, а на L3 лише 20 кВт, загальне навантаження складе 220 кВт. Однак станція зможе виробити лише 60 кВт, оскільки її робота налаштована на найменшу фазу, і решту 160 кВт необхідно буде отримати з електромережі.
Якщо ви є активним споживачем, станція здатна працювати на максимальному рівні, що дозволяє їй виробляти до 300 кВт. У цій ситуації, при навантаженні в 220 кВт, станція гарантує повне забезпечення енергією та віддає в мережу додаткові 80 кВт.
Економія реалізується через зменшення споживання електроенергії з мережі, де ціна становить 8 грн за кВт. Водночас, додаткові 80 кВт, які передаються в мережу, реалізуються за встановленою тарифною ставкою. Головною перевагою цього підходу є оптимальне використання власних джерел енергії.
Комерційні підприємства та домашні господарства мають можливість використовувати електричні накопичувачі, які здатні зберігати електроенергію в моменти активної сонячної генерації або коли в енергетичній системі спостерігається надлишок електрики. Цю накопичену енергію можна буде використовувати у часи, коли ціни на електроенергію є високими. Важливо, щоб для цього були впроваджені відповідні тарифні плани.
Для домашніх господарств можливим рішенням є перехід на тарифи, які варіюються в залежності від часу доби, зокрема "двозонний" або "тризонний" тарифи. У свою чергу, для бізнесу існує можливість перейти до категорії "А", що дозволяє купувати електроенергію відповідно до погодинних цін на ринку та враховувати додаткові умови, запропоновані постачальниками.
Таким чином, споживачі можуть застосовувати різні методи управління споживанням. Такий підхід знижує навантаження на мережі, що актуально у воєнний час, коли інфраструктура зазнає пошкоджень. Власники СЕС роблять внесок у стабілізацію енергопостачання, використовуючи сонячну енергію в період денного максимуму влітку, навіть якщо це не приносить прибутку.
Згідно з внесеними змінами до правил приєднання підприємства можуть встановлювати сонячні генерації до 50% від дозволеної потужності без погоджень та змін у технічних умовах. Це дозволяє оптимізувати витрати на електроенергію, а відсутність тарифів на розподіл лише підвищує маржинальність таких проєктів.
Слід звернути увагу, що тарифи на розподіл електроенергії можуть суттєво різнитися залежно від регіону. Наприклад, у Закарпатській області через гірську місцевість і високі витрати на підтримку мережі проєкти сонячної генерації з нетбілінгом більш привабливі. Розгляньмо конкретну ситуацію.
Якщо тариф постачальника 8,8 грн, з яких 5 грн - це вартість електроенергії, а 3,5 грн - тариф на розподіл, то можна домовитися про постачання за 5,5 грн, зберігаючи виробництво. Однак бізнес-центр не може продавати електроенергію своїм орендарям, оскільки це акцизний товар і для цього потрібна ліцензія.
У даній ситуації орендар має можливість обрати: придбати у постачальника за 8,5 грн або укласти угоду з власником бізнес-центру, щоб купити електроенергію за 5 грн, розподіливши економію між собою. Власник сонячної електростанції отримує свою частину доходу та покриває витрати на інвестиції, в той час як підприємство знижує витрати на кожен кіловат спожитої електрики.
