1000 днів страждань, зусиль та боротьби. Що витримали українці під час війни з Росією.
У статті РБК-Україна розглядаються ключові моменти російсько-української війни, що триває вже тисячу днів. Окрім цього, акцентується увага на людях і озброєнні, які мають суттєвий вплив на фронтові події та розвиток конфлікту.
Тисячу днів тому Росія здійснила масштабну агресію проти України. За цей короткий період, який триває менш ніж три роки, відбулося стільки значних подій, що їх вистачило б для кількох етапів історії декількох народів. І мова йде не лише про бойові дії на фронті.
Масштабні переміщення населення та мільйони біженців, військові злочини з боку російських військ, обстріли житлових кварталів, руйнування інфраструктури енергетики, закриті кордони, обміни полоненими, повсякденне життя в умовах війни, мобілізаційні заходи, екологічні катастрофи й знищені міста — це лише частина тих жахливих подій та випробувань, які випали на долю українського народу.
Редакція РБК-Україна згадує найзнаковіші з них, які викликали публічний резонанс, вплинули на хід війни, змусили світ відкрити очі і назавжди залишили шрами на українській нації.
Трагічні події, що мали місце протягом останніх тисячі днів, вже давно злилися в інформаційну рутину, яка стала звичною для глобального суспільства. Українці щодня стикаються з цими суворими реаліями, які, здається, ніколи не перестануть їх переслідувати. Світ шокувався від жахіть, що сталися в Бучі та під час бомбардувань Маріуполя, але з часом втратив чутливість до щоденних втрат серед дітей і жінок, які гинуть від російських ракет і дронів в Одесі, Львові, Кривому Розі та в інших містах.
Незважаючи на незатихаючу війну, яка й далі забирає життя цивільних у тилових містах та військових на фронті, світ почав втомлюватися від українського порядку денного. Західним ЗМІ стало все важче "продавати" своїй аудиторії нашу "історію", пересуваючи новини з України якнайдалі від передовиць і заміщаючи їх "актуальнішим" контентом.
Після виборів у США багато хто повірив у швидкий мир. Перемога Дональда Трампа, можливо, дещо спішно зірвала з вуст світових лідерів слова "переговори" та "кінець війни". Зараз ці очікування суперечать останнім діям росіян, які продовжують тиснути на фронті, перетворюючи цілі міста на Сході на руїни, і знищувати енергетику та житлові будинки в тилу. Події останніх 1000 днів є найкращим нагадуванням про те, якому злу протистоять українці і про яку небезпеку потроху забуває решта світу. Десь подумки, а десь уже відверто мріючи про умиротворення агресора за всяку ціну.
Близько 4-ї години ранку 24 лютого 2022 року, після оголошення Володимира Путіна про старт так званої "спеціальної військової операції", численні тисячні підрозділи російських військ розпочали наступальні дії.
Ворожі війська вторглися до Київської та Чернігівської з території її сателіту - Білорусі, Сумської та Харківської області - з Росії. Паралельно кілька угруповань висунулися із окупованих частин Донецької, Луганської областей та Криму.
Атакуючі дії супротивника супроводжувалися постійними інтенсивними ракетними ударами по аеродромам, позиціям української ПРО, військовим підрозділам, а також цивільним об'єктам по всій території нашої держави.
Лише через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення, наприкінці лютого 2022 року, українська та російська делегації провели свої перші зустрічі для переговорів. Місце їх проведення обрали в Білорусі — спершу неподалік українського кордону, а згодом у Біловезькій пущі, що знаходиться поблизу Польщі. Як повідомили учасники цих зустрічей РБК-Україна, представники Росії фактично запропонували Україні прийняти умови капітуляції, але були вкрай здивовані, коли дізналися, що українські делегати навіть не розглядають таку можливість. Ці переговори не мали жодного впливу на розвиток війни.
В Україні вперше почали використовувати турецькі безпілотники "Байрактар" ще восени 2021 року, під час конфлікту на Донбасі, до початку великої війни. Проте, в перші тижні повномасштабного вторгнення ці дрони продемонстрували свою надзвичайну ефективність, ставши одними з найпопулярніших засобів озброєння, які використовує Україна. Вони стали символом українського спротиву та підтримки з боку міжнародних партнерів.
Поступово з появою різних типів озброєння "Bayraktar" став більше використовуватися на фронті як навідник та ретранслятор для менших дронів.
Використання "Bayraktar" та результати, продемонстровані турецькими безпілотниками, справді підтвердили, що дрони стали важливим елементом у сучасних військових конфліктах. Україна розпочала власне виробництво різноманітних БПЛА — від розвідувальних та ударних до дронів-камікадзе. Сьогодні безпілотники активно використовуються на всіх фронтових ділянках, а також за межами України, здійснюючи атаки на російські об'єкти, такі як нафтопереробні заводи, фабрики з виготовлення озброєння та аеродроми.
Одночасно Росія звернула увагу на безпілотні літальні апарати, проте не зупинилася лише на власних розробках. У 2022 році Москва розпочала закупівлю перших дронів "Shahed-136" в Ірану. 12 вересня 2022 року українські збройні сили вперше збили іранський дрон у Харківській області. Відтоді Росія постійно використовує "шахеди" для атак на Україну.
З перших днів великої війни країни Заходу почали виводити антиросійські санкції, які в обмеженому форматі діяли ще з 2014 року, на новий рівень. Серед найбільш значущих заходів - заморожування активів російського центробанку та інші фінансові обмеження, на кшталт відключення системних російських банків від системи SWIFT, різні торгові обмеження, відмова від російських енергоресурсів, заборона постачання технологій у РФ тощо.
Загалом проти Росії було запроваджено 14 пакетів санкцій, але вони так не змогли завдати агресорам непоправної шкоди. Головним чином через надто повільне та поетапне введення санкцій, які давали Москві можливість підготуватися та знайти обхідні шляхи. Припинення санкційних лазівок та пошук нових активно продовжується весь час великої війни.
Найшвидше просування противника було Півдні. Буквально за кілька тижнів окупанти, по суті, проклали для себе сухопутний коридор із Росії до Криму. Вони захопили більшу частину Запорізької області, майже всю - Херсонську область, включаючи місто Херсон, створили оточення Маріуполя та підійшли до Миколаєва.
На Півночі площа окупованих земель виявилася не такою значною, але супротивник у перші тижні вторгнення майже досягнув своєї мети – наближення до Києва.
Йому вдалося наблизитися до околиць столиці з північного та західного напрямків, контролюючи дві ключові дороги на Захід - Варшавську та Житомирську. Інша група військ проникла до Києва з північного сходу, поблизу Великої Димерки, з території сусідньої Чернігівщини.
Значний поворот у битві за північні регіони, зокрема за столицю, відбувся приблизно 15-20 березня. На той момент наступ російських військ на Чернігівщині та Сумщині, з метою прориву до Броварів і Борисполя, було зупинено.
Інша група окупантів зупинилася на північних і західних околицях столиці – у Димері, Ірпені, Гостомелі, Бородянці та Бучі. Під час своєї окупації ці території стали свідками численних жахливих злочинів, вчинених російськими військовими проти місцевих мешканців: вбивства, тортури, побиття та акти насильства.
Останньою спробою агресорів пробитися до Києва стало село Мощун, де Збройні Сили України вели активні бойові дії з 19 по 21 березня. Після цього Сили оборони змогли вигнати противника з Макарова, Ірпеня та інших прилеглих населених пунктів. Зазнаючи значних втрат і в умовах нестачі ресурсів, ворог почав терміново відступати з усіх північних регіонів, що в Кремлі було представлено як "жест доброї волі" під час переговорів у Стамбулі. Останні підрозділи окупантів покинули Київську область 2 квітня, а в наступні дні вони залишили також Чернігівську та Сумську області.
З перших моментів Великої війни Туреччина активно виступала в ролі посередника. На кінець березня в цій країні відбулися найзначніші переговори між Україною та Росією за весь час конфлікту, які давали надію на можливе, принаймні, тимчасове припинення вогню. Головними темами обговорення були питання безпекових гарантій для України та виведення російських військ, щонайменше, на позиції станом на 23 лютого 2022 року. Проте, жодних конкретних домовленостей досягти не вдалося, а відступ російських військ з північних регіонів України виявив жахливі злочини, вчинені окупантами проти цивільного населення. Через кілька тижнів сама тема переговорів втратила актуальність.
Після того, як російські війська почали залишати Київську область, світ став свідком численних свідчень жахливих злочинів, які скоювалися під час окупації Бучі. Тіла загиблих цивільних осіб залишалися на вулицях, у житлових приміщеннях та підвалах. Люди зазнавали розстрілів, насильства та катувань.
За даними Офісу генерального прокурора, у місті загинуло 637 цивільних осіб. Військові злочини, вчинені Москвою на околицях Києва, змінили сприйняття західного світу щодо російсько-українського конфлікту та стали поштовхом для більш активного надання військової підтримки Україні.
До завершення лютого 2022 року Маріуполь, в якому до початку війни проживало близько півмільйона осіб, опинився в оточенні. Російські війська підійшли до міста з Півночі, Сходу, а згодом і з Заходу, коли їх угруповання прорвалося через Запорізьку область з території Криму.
Оборона міста під час повної облоги тривала 82 дні. За цей період агресори безжально обстрілювали артилерією та скидали авіабомби на житлові райони та цивільні об'єкти. В результаті були зруйновані комунікаційні вежі, медичні заклади та інфраструктура. Місто залишилося без води, електрики та опалення. Ворог вдарив по функціонуючому пологовому будинку, а також по драматичному театру, де в укритті ховалися сотні людей. Водночас окупаційні сили заблокували можливість евакуації для мирних жителів.
Оборонні дії в Маріуполі здійснювали полк "Азов" разом з іншими підрозділами Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Національної поліції, а також 36-ю бригадою морської піхоти, місцевими силами територіальної оборони та військовослужбовцями декількох інших бригад Збройних сил України.
Станом на середину березня українські збройні сили утримували під контролем приблизно половину території міста.
До кінця квітня епіцентром української оборони став завод "Азовсталь". Ворожі війська завзято робили спроби видавити звідти українських воїнів - на них регулярно скидали бомби та навіть атакували хімічною зброєю. У середині травня українське керівництво наказало оборонцям на "Азовсталі" вийти і здатися заради збереження життя особового складу. На сайті МВС повідомлялося, що тоді із заводу вийшло "кілька тисяч" наших воїнів. Російське міноборони називало цифру - 2439.
Вторгнення росіян та влаштований ними геноцид призвело до загибелі не менше 22 тисяч маріупольців. Принаймні такі цифри озвучила місцева влада на середину квітня 2022 року. Але реальна кількість жертв може бути набагато більше.
У травні 2022 року у ЗСУ на озброєнні з'явилася легендарна гаубиця М777 або, як її ще називають, "три сокири". На той час українські війська отримували від союзників озброєння, більше придатне для партизанської війни: гранатомети, протитанкові комплекси, бронежилети та каски тощо. Гаубиця стала одним із перших видів західних озброєнь, яке можна було масштабно використовувати не лише для оборони.
У червні 2022 року в Україні вперше з'явилися РСЗВ HIMARS, які швидко отримали прізвисько "геймчейнджери". Ці системи змусили загарбників терміново перемістити свої склади подалі від фронтових ліній і переглянути логістичні маршрути. Завдяки точним і влучним ударам HIMARS, Збройні сили України змогли не лише взяти ініціативу у свої руки, але й значно уповільнити просування ворога, що суттєво змінило ситуацію на полі бою.
Вже на п'ятий день повномасштабного вторгнення, 28 лютого, Україна офіційно подала до Брюсселя заявку на вступ до Євросоюзу. Київ наполягав на негайному членстві в ЄС за "спеціальною процедурою" у зв'язку з винятковими обставинами. Негайного вступу очікувано не сталося, але євроінтеграція України справді набрала виняткової швидкості. Вже 23 червня 2022 року Україна отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС.
На початку вересня 2022 року українські війська здійснили вражаючий та швидкий контрнаступ на території Харківщини. Ця військова операція була ретельно підготовлена в умовах секретності, що забезпечило повну несподіваність для противника.
У процесі цієї операції Сили оборони протягом тижня змогли звільнити 2500 квадратних кілометрів, що охоплює практично всю територію Харківської області, а також частину Донецької і невелику ділянку Луганської області.
Були розгромлені цілі російські підрозділи, багато хто поспіхом кидав позиції і відступав, кидаючи артилерію, боєприпаси та техніку.
30 вересня 2022 року Україна офіційно подала заявку на прискорений вступ до НАТО. Незабаром після цього уряд Києва визнав, що до завершення військових дій повноцінне членство в Альянсі є недосяжним, тому акцент було зроблено на отриманні "політичного запрошення" для вступу. Проте на двох самітах НАТО, які відбулися у Вільнюсі та Вашингтоні, таке запрошення не було надано. Члени Альянсу лише підтвердили, що Україні не знадобиться проходити стадію ПДЧ (план дій щодо членства). Загалом, основними противниками зближення України з НАТО вважаються США та Німеччина.
Одного дня, коли була подана заявка на вступ до НАТО, Рада національної безпеки та оборони ухвалила рішення не проводити переговори з президентом Росії Володимиром Путіним. Це рішення фактично закрило двері до будь-яких діалогів на тривалий час. Проте, з наближенням 2024 року, тема можливих переговорів знову стала актуальною, і указ почали тлумачити по-іншому: заборона стосується лише особисто Путіна, а можливість ведення переговорів з Росією як з державою, зокрема в рамках мирного саміту, залишається відкритою.
5 жовтня 2022 року Володимир Путін підписав закони, які проголосили "входження" чотирьох українських областей – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської – до складу Російської Федерації. Однак на той момент, як і сьогодні, ці регіони не були повністю захоплені російськими військовими. У конституції Росії зазначено, що межі областей визначаються відповідно до кордонів, які існували на момент їх приєднання. Тим часом як сам Путін, так і його представники постійно згадують Запоріжжя та Херсон поряд з російськими містами.
Процес включення регіонів до конституції Російської Федерації супроводжувався так званими "референдумами", які проходили в умовах військової окупації наприкінці вересня 2022 року і тривали протягом п'яти днів. На початковому етапі місцевих мешканців захоплених територій обходили окупаційні сили та колаборанти, що погодилися співпрацювати з ними. У завершальний день виборів людей змушували відвідувати виборчі дільниці та голосувати. За інформацією "виборчкомів", від 80 до 90% голосів було віддано "за" приєднання цих областей до Росії. Проте жоден інший уряд не визнав ані цей "референдум", ані саме приєднання окупованих територій до РФ.
8 жовтня 2022 року був атакований Керченський міст - вибухнула вантажівка, що проїжджала по ньому. Крім практичного сенсу (через міст йшла здійснювалася логістична підтримка російського угруповання на Донбасі), підрив моста мав і важливе символічне значення - Кремль вклав дуже багато грошей і сил у цей об'єкт, його спорудження в російській пропаганді трактувалося як остаточне закріплення анексії Криму. До того ж атаку було здійснено наступного дня після ювілею Володимира Путіна.
Після того, як українські військові завдали нищівної поразки агресорам у Харківській області у вересні 2022 року, Путін вперше вдався до ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Вже через місяць російська сторона почала організовані атаки на наші енергетичні об'єкти.
В період з жовтня 2022 року до березня 2023 року противник регулярно атакував українські енергетичні об'єкти, використовуючи ракети з проміжком від 7 до 14 днів, а також значно частіше завдавав ударів дронами-камікадзе моделі "Shahed".
З березня обстріл припинився. Але Росія відновила такі удари наприкінці березня 2024 року, вони продовжувалися із меншою інтенсивністю протягом літа. Схоже, зараз Москва розпочала нову кампанію з ударів по енергомережі. Мета цього терору - схиляння України до переговорів про капітуляцію.
Успішний контрнаступ українських військових у Харківській області у вересні 2022 року викликав паніку серед російських керівників. Постійні загрози про можливе використання ядерної зброї надходили з Москви. Як зазвичай, Росія намагалася здійснити "операцію під чужим прапором", звинувачуючи Україну у виготовленні "брудної ядерної бомби", хоча жодних доказів цьому не було надано. Згодом стало відомо, що у США оцінювали ймовірність виникнення ядерного конфлікту на рівні 50%.
Американці разом зі своїми західними партнерами активно донесли до Москви неприпустимість ядерного удару, залучивши навіть китайських союзників. В результаті, на початку листопада лідер Китаю Сі Цзіньпін відкрито висловив думку, що "ядерні війни не можна розпочинати", що було сприйнято як чіткий сигнал для Росії. Відтоді спекуляції навколо ядерної теми в контексті російсько-українського конфлікту почали звучати значно рідше.
Перші відомості про підготовку України до наступу на Херсон з'явилися ще влітку 2022 року. Наприкінці серпня в медіа почали з'являтися повідомлення про те, що Сили оборони розпочали контрнаступ на південному напрямку. Однак у вересні, протягом першого місяця операції, суттєвих зрушень на фронті не спостерігалося.
Однак українські збройні сили регулярно наносили серйозні удари по силам окупантів, знищуючи їх склади, озброєння, командні центри та, що найважливіше, їхню логістичну мережу. Багато мостів через Дніпро постійно піддавалися атакам з використанням РСЗВ типу HIMARS та MLRS. В результаті, Москві стало важко підтримувати своє велике угруповання, яке розташувалося на правому березі Дніпра.
З жовтня Сили оборони розпочали активні дії, витискаючи російські війська з різних напрямків, зокрема з півночі Херсонської області та заходу, з боку Миколаївської. 9 листопада новопризначений командувач окупаційними силами в Україні генерал Суровікін оголосив про необхідність виведення своїх військ з правобережної частини Дніпра та Херсона. Ситуація була критичною — російські підрозділи опинилися на межі оточення та знищення через проблеми з постачанням перед зимовими умовами. 11 листопада 2022 року українські військові увійшли до Херсона.
З початку великої війни різні країни світу пропонували свої власні ініціативи та плани для її завершення. З метою активізації власних зусиль 15 листопада 2022 року Володимир Зеленський представив 10 пунктів "Української формули миру" під час звернення до саміту "Великої двадцятки". Ця формула відображає амбітне бачення завершення конфлікту та майбутнього післявоєнного устрою, включаючи відновлення кордонів 1991 року, покарання російського керівництва за агресію, виплату репарацій та інші важливі аспекти. Відтоді "формула миру" стала офіційною основою для всіх можливих переговорів, які проводить українська влада, і не підлягає альтернативам.
З початку повномасштабного вторгнення Росії Сили оборони - ВМС, ГУР, СБУ, Берегової служби та підрозділів ЗСУ - звільнили від присутності агресора понад 25 тисяч квадратних кілометрів у Чорному морі. Спочатку це була північна частина, потім західна, потім південно-західна і нарешті центральна частина.
Вигнання окупантів з частини акваторії Чорного моря стало можливим завдяки звільненню острова Зміїний та постійному моніторингу російських військових суден. За даними Військово-морських сил, українські оборонні сили знищили 29 кораблів та ракетних носіїв російського флоту. Серед них - крейсер "Москва", підводний човен "Ростов-на-Дону", а також "Котів", "Івановець" та "Василь Бех".
Москва була змушена перенести свій чорноморський флот з окупованого Севастополя до Новоросійська, аби уникнути українських атак. Окрім того, завдяки цим діям Україні вдалося самостійно активізувати зерновий коридор без залучення та затвердження з боку Росії.
Росія розпочала свої атаки на Бахмут ще влітку 2022 року. Після низки поразок ворог змінив свою стратегію і з січня 2023 року знову підняв наступ на це місто. Проте тепер вони обрали тактику обходу, намагаючись атакувати з боків, щоб створити загрозу оточення українських сил.
З кінця січня до кінця травня українські військові намагалися утримувати позиції в місті під колосальним тиском регулярної армії РФ та ПВК "Вагнера". На той час, коли Силам оборони довелося вийти з Бахмута, окупаційні війська знищили майже всі будинки та інфраструктуру міста.
Битву за Бахмут називають однією з найбільш кровопролитних за час великої війни. За оцінкою Білого дому, Росія втратила в боях за це місто близько 100 тисяч людей убитими та пораненими. Після взяття Бахмута "вагнерівці" вийшли з війни через величезні втрати.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд, розташований у Гаазі, видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна через звинувачення у незаконній депортації українських дітей з територій, що перебувають під окупацією. Таким чином, Путін став третім лідером держави в історії, щодо якого було видано подібний ордер. Згідно з нормами Римського статуту, на основі якого функціонує цей суд, всі 123 країни, що його ратифікували, зобов’язані заарештувати Путіна і передати його до Гааги, якщо він увійде на їхню територію. Внаслідок цього Путін значно обмежив свої закордонні поїздки, однак у вересні 2024 року він все ж відвідав Монголію, яка також ратифікувала Римський статут, але місцева влада вирішила не затримувати його.
У квітні 2023 року Володимир Путін підписує указ, згідно з яким жителі окупованих територій, які не взяли паспорти РФ, будуть вважатися "іноземними громадянами". Сама по собі паспортизація як процес так чи інакше проходила на захоплених територіях ще з 2014 року, але навесні 2023-го вона стала по-справжньому агресивною - людям фактично не залишили вибору. Для того, щоб отримати будь-яку соціальну послугу, людина повинна мати паспорт громадянина РФ. З часом умови стали настільки жорсткішими, що у "негромадян РФ" окупаційна влада могла відібрати житло. Багато жителів захоплених регіонів були змушені брати російські документи, щоб вижити. Згідно з указом Путіна, тих, хто не взяв паспорт РФ, почнуть називати "іноземними громадянами" з 31 грудня. 2024 року.
У січні 2023 року Сполучені Штати та Німеччина оголосили про надання Україні танків Abrams і Leopard. Процес формування "броньованого кулака" тривав тривалий час і вимагав значних зусиль на дипломатичному фронті. Від початку повномасштабної війни Київ неодноразово підкреслював необхідність отримання нових, сучасних танків, зокрема німецьких Leopard-2 та американських Abrams. Проте для передачі Leopard-2 Німеччина потребувала власного схвалення. Канцлер Олаф Шольц довго вагався, посилаючись на побоювання щодо можливого загострення конфлікту. Однак після тривалих переговорів і рішення Великобританії про постачання своїх танків Challenger, 25 січня 2023 року Німеччина оголосила про передачу 14 танків Leopard-2 та реекспорт з інших країн-партнерів. У той же день Сполучені Штати анонсували новий пакет військової допомоги, який включав 31 танк Abrams.
Проте, як виявилося з подальших подій, обстановка на фронті на момент, коли Україна отримала західні танки, суттєво змінилася. Російські війська змогли створити потужну оборону та розширити використання безпілотників, в результаті чого Збройні сили України змушені використовувати західні танки в обмежених обсягах.
19 квітня 2023 року тодішній міністр оборони Олексій Рєзніков оголосив про прибуття перших систем протиповітряної оборони "Patriot" в Україну. Питання потреби в ЗРК "Patriot" піднімалося українською владою ще з квітня 2021 року, задовго до початку повномасштабного вторгнення. У перші місяці великої війни президент Зеленський неодноразово закликав міжнародних партнерів до надання допомоги в забезпеченні безпеки повітряного простору України. Тема "Patriot" регулярно обговорювалася в медіа, особливо після масових атак на українські території.
Після чергового удару по Україні одна з російських ракет упала у польському місті Пшеводув. Тоді в Німеччині запропонували розмістити американську ЗРК у Польщі, а прем'єр-міністр Матеуш Моравецький закликав відправити їх все ж таки в Україну, на що Берлін відповів відмовою. Проте саме Німеччина стала першою країною, яка поставила Україні "Patriot", щоправда, лише після дозволу США. "Петріоти" показали високу ефективність, їхню роль як елемента української ППО важко переоцінити.
Дискусії та спекуляції щодо можливого нового контрнаступу України на південному напрямку почали виникати ще на початку 2022 року. Багато людей були охоплені сильним нетерпінням, чекаючи старту наступальних дій українських сил.
Українська армія перейшла у наступ приблизно 4 червня. Рух був одразу на трьох ділянках на Півдні із загальною метою підійти якомога ближче до Азовського моря. Перша ділянка - через Василівку, паралельно руслу Дніпра. Друга - з боку Великої Новосілки на Бердянськ. Але головним напрямом був рух із боку Орєхова на Токмак і далі на Мелітополь. За планом, українські військові мали ще в першу добу дійти до Роботино, але, на жаль, зайти до цього населеного пункту Сили оборони змогли лише 23 серпня. Подальший рух був загальмований. Більше успіху принесли українські наступальні дії з боку Великої Новосілки, там ЗСУ звільнили близько десятка населених пунктів.
Паралельно з цією операцією, Сили оборони здійснили обмежені контрнаступальні дії поблизу Бахмута, де вдалося відновити контроль над декількома населеними пунктами на південь від міста. У цілому, сподівання на контрнаступ-2023 як на вирішальний момент у конфлікті не виправдалися.
6 червня 2023 року російські війська навмисно підірвали греблю Каховської гідроелектростанції, що призвело до серйозної екологічної катастрофи. Цей акт розглядається як військовий злочин і може бути кваліфікований як спроба геноциду українського народу.
У лютому 2022 року російські війська захопили Каховську ГЕС. В ніч на 6 червня о 2:35 та 2:54 на станції пролунали вибухи. Уранці того ж дня Оперативне командування "Південь" повідомило про техногенну катастрофу на об'єкті. Російська сторона одразу ж звинуватила Збройні сили України у підриві, проте характер пошкоджень свідчить про внутрішній вибух.
Внаслідок вибуху греблі 28 населених пунктів опинилися під водою. Російська влада стверджує, що внаслідок "потопу" загинуло 59 осіб, але насправді ця цифра може бути значно вищою. Сотні людей втратили свої домівки, а окупаційна влада не вживає термінових заходів для евакуації жителів захоплених територій, залишаючи їх без допомоги.
22 вересня 2023 року Україна здійснила ефективний ракетний напад на штаб Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі, внаслідок чого загинули та були поранені кілька високопрофесійних військових окупантів. Цей удар, проведений за допомогою ракет Storm Shadow, став черговим кроком у процесі витіснення російських сил із західної частини Чорного моря.
У жовтні 2023 року Збройні сили України вперше використали американські ракети ATACMS для атак на ворожі позиції. Українська сторона прагнула отримати ці системи ще з 2022 року, проте США висловлювали занепокоєння, що їх застосування може призвести до ударів по території Росії, що, в свою чергу, могло б спровокувати "ескалацію" конфлікту. Київ продовжував підкреслювати важливість отримання ATACMS, акцентуючи на їхній ролі в забезпеченні оборони та проведенні контрнаступальних операцій.
17 жовтня відбувся важливий момент, коли перші ракети ATACMS влучили у ворожі позиції. Удар спрямували на аеродроми в окупованих Луганську та Бердянську, що призвело до знищення гелікоптерів, пускової установки системи ППО, складу боєприпасів та інших об'єктів. Цього ж дня президент Володимир Зеленський підтвердив використання ATACMS. Однак ці американські ракети не стали справжнім "переломним моментом", що, ймовірно, пов'язано з дуже обмеженими обсягами їх постачання.
Чутки про можливу відставку головнокомандувача Валерія Залужного почали з'являтися ще на початку зимового сезону 2023 року. Наприкінці січня в соціальних мережах почали поширюватися інформації про те, що президент Володимир Зеленський нібито вирішив змінити головнокомандувача. Протягом майже десяти днів усі зацікавлені сторони дотримувалися мовчання щодо майбутнього Залужного, поки 8 лютого 2024 року Зеленський не зробив офіційну заяву та не підписав указ.
Версій того, що сталося, було безліч. Починаючи від того, що команді президента не подобалася популярність головкома та його можливі політичні амбіції і закінчуючи тим, що президентові хотілося проривніших рішень щодо ведення війни. Сам Зеленський заявив, що ініціював заміну головкому через необхідність "перезавантаження". Новим головкомом президент призначив генерала Олександра Сирського - "ідеолога" Харківського контрнаступу.
У жовтні 2023 року президент Сполучених Штатів Джо Байден представив конгресу законопроект, що передбачає допомогу Україні на суму понад 60 мільярдів доларів, який також включає фінансову підтримку для Ізраїлю та Тайваню. Однак розгляд цього законопроекту затримався на кілька місяців, оскільки підтримка України опинилася в центрі політичної боротьби між республіканцями та демократами у США.
Зокрема, активно проти цього виступала фракція республіканців, пов'язана з Дональдом Трампом. Для України такі перебої у постачанні військової техніки стали серйозними труднощами на фронті і призвели до загострення проблеми "снарядного голоду". Врешті-решт, після багатьох раундів переговорів та інтенсивної лобістської діяльності, Конгрес ухвалив пакет допомоги в квітні 2024 року.
Лютий-квітень 2024 року - період найгострішого снарядного голоду в Україні. Поки у Конгресі США тривала політична боротьба між демократами та республіканцями, в Україні буквально закінчувалися снаряди. ВСУ доводилося робити ставку на дрони, але нестача артснарядів все ж таки давалася взнаки - росіяни вистрілювали в п'ять, а то й у десять разів більше снарядів, ніж ЗСУ.
Також Україні не вистачало ракет для систем ППО, тому під час масованої атаки 11 квітня 2024 року росіяни знищили Трипільську ТЕС. Після цього президент Зеленський заявив, що станцію вдалося зруйнувати через те, що силам ППО просто не було чим відбиватися. Після розблокування американських поставок українська армія в цілому все ж таки поступається росіянам за кількістю снарядів, що вистрілюються, але проблема стоїть вже набагато менш гостро.
15-16 червня 2024 року в Швейцарії пройшов перший "саміт миру", що зібрав близько ста країн та міжнародних організацій. Основною метою України, яка виступила в ролі організатора, було започаткування переговорів для завершення війни між Росією та Україною, спираючись на "формулу миру" президента Володимира Зеленського. У зв'язку з різноманітним складом учасників, включаючи численні країни "Глобального Півдня", які мають позитивне або нейтральне ставлення до Росії, фінальне комюніке саміту виявилося досить обережним. Вдалось узгодити лише найбільш компромісні питання, такі як ядерна та продовольча безпека, а також повернення військовополонених. Після завершення заходу розпочалася підготовка до наступного "саміту миру", в якому, за прогнозами, може взяти участь і Росія.
Після того, як Україна отримала статус країни-кандидата на приєднання до Європейського Союзу, Брюссель висунув сім основних вимог для подальшого просування у напрямку євроінтеграції. Серед них - проведення судової реформи, прийняття закону про медіа та інші важливі кроки. 14 грудня 2023 року, незважаючи на спротив з боку Угорщини, було прийняте рішення розпочати переговори щодо вступу, які офіційно стартували 25 червня 2024 року. Більшість експертів вважає, що реалістичним терміном для вступу України до ЄС є приблизно 2030 рік.
8 липня 2024 року російські війська здійснили масштабну атаку на Україну, використавши ракету Х-101, яка вразила найбільшу дитячу лікарню країни "Охматдит" у Києві. Удар стався вранці, і вже за годину після нього біля медичного закладу зібралися тисячі місцевих жителів, готових допомогти рятувальникам у розчищенні завалів. Як зазвичай, російська сторона спочатку заперечувала свою причетність до атаки, а потім стверджувала, що відповідальність лежить на українських ППО, які нібито збили їхню ракету. Проте експерти підтвердили, що в лікарні вибухнула саме російська ракета Х-101, залишки якої були пізніше ідентифіковані.
Внаслідок атаки на лікарню загинули двоє дорослих, а ще 16 осіб, серед яких семеро дітей, отримали травми. Сотні пацієнтів були переведені до інших медичних установ. Напад на дитячу лікарню став однією з найжахливіших подій, що викликала обурення в усьому світі, і багато світових лідерів висловили свою готовність допомогти у відновленні. В Україні протягом кількох днів було зібрано рекордну суму для будівництва нового корпусу "Охматдиту", проте згодом вибухнув великий корупційний скандал, і на сьогоднішній день перспективи відновлення лікарні залишаються невизначеними.
4 серпня 2024 року Володимир Зеленський оголосив про прибуття перших американських винищувачів F-16 на територію України.
За ці літаки українські дипломати боролися довго та на різних рівнях. Спочатку про постачання в Україну американських винищувачів не хотіли навіть говорити. Ще в січні 2023 року президент США Джо Байден, відповідаючи на запитання, чи Україна отримає F-16, чітко сказав: "Ні". Пізніше союзники Києва на чолі формували свою "коаліцію винищувачів" - до неї увійшли Данія, Нідерланди та США. В Америці ще відмовлялися передати Україні F-16, але погодилися, щоб це зробили інші країни. Загалом Києву обіцяли близько 60 одиниць, але поки що такої кількості у розпорядженні ЗСУ немає. Тим не менш, F-16 вже зарекомендували себе в роботі. Наприклад, під час останньої масованої атаки Росії американські винищувачі ліквідували десять ворожих ракет.
Сили оборони 6 серпня 2024-го зайшли до Курської області, за перші два тижні їм вдалося зайняти близько 1250 квадратних кілометрів російської території та понад 100 населених пунктів РФ. Українська армія показала, що після невдалого контрнаступу у 2023 році, за умови правильної підготовки вона все ще може проводити успішні операції. А Росія - за дотримання оперативної раптовості - може зазнавати поразок.
Справжні наміри цієї операції залишаються нез'ясованими. Військово-політичні експерти вважають, що Україна могла сподіватися, що напад на Курщину змусить Москву перекинути частину своїх військ з Донбасу, що, в свою чергу, ослабило б тиск на цій ділянці фронту. Проте цього не сталося. Інша версія свідчить, що Росія прагнула створити аналогічну буферну зону, як у північних районах Харківщини, і в сусідній Сумській області. В результаті, Сили оборони вирішили завдати удару на випередження.
Кремль вже здійснив кілька фаз свого контрнаступу в Курській області. Проте, за попередніми даними, їм вдалось звільнити лише приблизно одну третину території, яка раніше перебувала під контролем Збройних Сил України. Для зміцнення своїх наступальних дій Москва навіть направила до Курської області північнокорейських військових.
Наприкінці серпня Володимир Зеленський оголосив про "План перемоги України" — документ, що складається з кількох ключових пунктів, які можуть істотно зміцнити позиції України на можливих майбутніх переговорах щодо завершення конфлікту. Серед основних аспектів плану — запрошення України до НАТО, підвищення обороноздатності, а також можливість залучення західних партнерів до видобутку українських природних ресурсів. Перед офіційною презентацією Зеленський у закритому форматі ознайомив з планом лідерів провідних європейських країн та США, у тому числі Дональда Трампа, який на той момент ще балотувався на посаду президента. За повідомленнями західних ЗМІ, "План перемоги" загалом отримав стриману реакцію.
Восени минулого року російські війська знову почали зосереджувати свої сили для захоплення Авдіївки. У лютому окупанти змогли захопити місто, і українська оборона на Авдіївсько-Покровському фронті за короткий час почала давати тріщину. Відтоді противник просунувся на понад 35 кілометрів у цьому напрямку. Наступною метою в цьому секторі стало місто Покровськ, яке є важливим логістичним центром для українських військових сил.
Одночасно з наступом на Покровськ, у червні поточного року ворог активізував свої дії в зоні Торецька, де фронт залишався стабільним з 2014 року. У цьому регіоні противнику вдалося захопити селище Нью-Йорк, а також кілька інших населених пунктів, що призвело до запеклих боїв у самому Торецьку.
На південь від Покровська супротивнику вдалося захопити місто Вугледар, і тепер він готується до боїв за Курахове. За оцінками OSINT-аналітиків, російське просування цієї осені стало найзначнішим за останні два роки з початку великої війни. Здається, що найближчою метою Москви є повне контролювання південного регіону Донецької області.
Вибори в США 5 листопада 2024-го, безумовно, були головною подією року у світовій політиці, яка має ключове значення і для перспектив України у війні. Згідно з загальною думкою, у разі перемоги демократки Камали Харріс, США в основному продовжили б поточну політику обережної допомоги Україні, тоді як Дональд Трамп регулярно обіцяв "закінчити війну за 24 години", не наводячи жодних подробиць. У результаті Трамп переміг, причому набагато впевненіше, ніж прогнозували соціологи. Його план закінчення війни в Україні досі залишається у тумані, але, за словами Зеленського, "війна закінчиться швидше завдяки політиці команди, яка зараз очолить Білий дім".
