Як Україна здобула можливість приєднатися до НАТО і яке значення має візит Рютте?
1 жовтня екс-прем'єр Нідерландів Марк Рютте був офіційно призначений на посаду генерального секретаря НАТО.
У той же день, під час своєї першої пресконференції, Рютте заявив, що одним із трьох основних напрямків його роботи на посаді стане підтримка України, а також пообіцяв активізувати процес вступу України до Альянсу.
А щоби проілюструвати, що це не лише риторика, він вже 3 жовтня прибув до Києва з коротким візитом.
На жаль, цей символізм став єдиним публічним сигналом від нового генерального секретаря. У своїх висловлюваннях щодо прогресу України в напрямку членства Рютте зупинився на загальних висловлюваннях, які не привнесли нічого нового.
Проте це не свідчить про відсутність активності в даному контексті, зазначає Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди", у своїй статті "Генсек без запрошення: чи дійсно НАТО готує Україну до вступу і які основні труднощі на цьому шляху". Нижче наведено короткий огляд її змісту.
Обговорення можливості приєднання України до Альянсу наразі ведеться всерйоз, хоча й за закритими дверима.
Цю інформацію тривалий час зберігали в секреті, але після витоку даних до американських медіа про те, що Білий дім також почав позитивно ставитися до цієї пропозиції, обговорення цієї ініціативи стало відкритим як у Києві, так і в країнах-партнерах.
Безперечно, що на зустрічі у форматі "Рамштайн", яка запланована на 12 жовтня в Німеччині, це питання також буде піднято. Це одна з причин, чому Контактна група з питань оборони України об'єднується для зустрічі на рівні лідерів, до якої вперше долучиться президент США.
Причина цієї тектонічної зміни - те, що Байден відмовився від боротьби за президентську номінацію і усвідомив, що цей президентський термін стане завершенням його політичної кар'єри.
Таким чином, виникає питання спадщини, зокрема політичного насліддя.
Джо Байдену, який присвятив політиці понад 50 років життя, зовсім не байдуже, що він залишить в історії.
Відмова від надмірно обережної стратегії у контексті російської агресії та надання Україні можливості приєднатися до НАТО вважаються потенційними заходами для досягнення цієї мети.
Саме тому Володимир Зеленський включив цей елемент до свого "плану перемоги". За інформацією ЄП - попередньо отримавши позитивний відгук на цю ідею з Вашингтона.
Отже, чи маємо ми запрошення при собі? На жаль, немає.
І виступи Зеленського після зустрічі з генеральним секретарем НАТО це засвідчують.
Навіть якщо Байден надасть свою підтримку, залишаються кілька суттєвих перешкод на шляху до отримання запрошення.
Перше - це те, що Альянс функціонує на основі консенсусу, тому для ухвалення рішення щодо запрошення України необхідно заручитися підтримкою і канцлера Німеччини Шольца, і турецького президента Ердогана, а також країн, які мають особливі зв'язки між своїми лідерами та Кремлем, зокрема Словаччини та Угорщини.
Та є й інша, напевно, ще складніша перепона. Як сформулюють це запрошення за умови, коли частина міжнародно визнаної території України окупована? Як зробити, щоб компромісні формулювання були прийнятними для президента Зеленського і народу України?
З метою знайти відповіді на ці та інші питання, візит генерального секретаря Альянсу набуває особливого значення.
Те, що Марк Рютте продемонстрував свої вміння приймати сміливі рішення на попередній посаді, створює певні підстави для обережного оптимізму стосовно формату запрошення, за умови, що обговорення цього питання все ж таки досягне завершальної стадії.
В будь-якому випадку, приємно, що ця розмова нарешті розпочалася.
Лише чотири місяці тому це видавалося абсолютно недосяжним.
