Незважаючи на зроблені обіцянки, проблема нестачі води в Азербайджані залишається актуальною.
В Азербайджані проблема водного дефіциту вже багато років турбує суспільство. Незважаючи на численні обіцянки з боку уряду щодо її вирішення, нестача води залишається актуальною через брак ефективної водної інфраструктури, зокрема, очищувальних систем. Ситуацію ускладнює недостатня обізнаність населення про раціональне використання води та додатковий тиск на ресурси внаслідок зміни клімату. Також спостерігається недолік контролю за управлінням і розподілом води, що зумовлено корупційними практиками. Цього літа загострення проблеми водозабезпечення підтвердило, що попередні обіцянки держави знайти ефективні рішення виявилися лише словами без реального підкріплення.
Річки Кура та Араксес є двома найважливішими водними джерелами країни, що забезпечують 78% водопостачання країни. У 2013 році держава відкрила Каспійський опріснювальний комплекс для опріснення води з Каспійського моря з метою вирішення проблеми нестачі води.
Нещодавно, у березні 2023 року, уряд створив Азербайджанське державне агентство водних ресурсів (АДВР) - державний орган, відповідальний за водну політику та регулювання. Однак є й інші державні установи, що займаються управлінням водними ресурсами. Серед них - Національна водна комісія, створена у 2020 році, Міністерство екології та природних ресурсів, Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Азеренерджі" та ВАТ "Азеркосмос" при Національній академії наук Азербайджану, Міністерство цифрового розвитку та транспорту, а також низка інших, згідно зі звітом Світового банку за серпень 2024 року.
Азербайджан також має Водний кодекс, прийнятий у 1997 році (зі змінами, внесеними у грудні 2021 року), який "забезпечує правову основу для різних аспектів управління водними ресурсами в країні". Країна також працює над створенням Національної водної політики, згідно зі звітом Світового банку "Загальна оцінка водної безпеки".
Проте, на думку деяких експертів, багато існуючих заходів виявляються малоефективними. В інтерв'ю радіо "Азадлик" економіст Ровшан Агаєв зазначив, що АДВР володіє широкими повноваженнями, які охоплюють видобуток, переробку, транспортування та постачання ресурсів, але це не є оптимальним рішенням. На його думку, централізація всіх аспектів меліорації та забезпечення питною водою в одній організації не призведе до позитивних результатів. Натомість, він пропонує розподілити ці функції між специфічними державними установами. "Забезпечення водою та її постачання фермерам повинно бути в компетенції Міністерства сільського господарства. Постачання питної води населенню слід передати або місцевим органам влади, або приватним інвесторам на основі договорів", - пояснив Агаєв у своєму інтерв'ю у квітні 2023 року.
У той же час, фахівці виявляють стурбованість щодо затримок уряду у вирішенні питання водного дефіциту в країні, і, як результат, найбільше страждає місцеве населення, зокрема мешканці сільської місцевості та фермери, які відчувають на собі усі негативні наслідки.
У серпні телеканал Meydan TV повідомив про дефіцит води в північному регіоні Азербайджану Закатала, ймовірно, спричинений застарілою інфраструктурою. Мешканці поскаржилися телеканалу, що, незважаючи на їхні скарги, проблеми з доступом до води так і не були вирішені. Один з мешканців розповів Meydan TV, що два найбільші села регіону роками страждають від посухи. "[Чиновники] кажуть нам, що водогони мають бути оновлені. Але нам не кажуть, хто повинен оновлювати ці лінії, і чому цей процес затягується", - поскаржився місцевий мешканець. Згідно з нещодавнім звітом Світового банку, "більшість малих міст і сільських районів не мають доступу до професійно наданих послуг".
Минулого року мешканці Саатлі опинилися в ситуації, коли єдиним виходом для них стали масові протести через відсутність води. Всі їхні спроби звернутися до місцевих чиновників і відповідних державних органів не дали результату. У відповідь на їхні заклики про допомогу уряд проігнорував їхні проблеми з водопостачанням, вдаючись до насильства та застосування гумових куль для придушення протестів.
У літній період мешканці Баку висловлювали занепокоєння через брак води. У серпні деякі райони столиці залишалися без водопостачання протягом кількох тижнів. Як повідомляють офіційні джерела, причина дефіциту полягала в проведенні ремонтних робіт на одному з основних водогонів, що постачає воду до міста. При цьому жителі не отримали жодної інформації про ці роботи, терміни відключення води та й сам характер проведених заходів.
Умайра Тагієва, заступниця міністра екології та природних ресурсів, під час Міжнародної виставки та конференції з управління водними ресурсами "Baku Water Week", що відбулася в березні 2024 року, висловила думку: "На сьогоднішній день міське населення нашої країни не так гостро відчуває проблему нестачі води". Ці слова були озвучені напередодні спекотного літнього сезону, коли питання водного дефіциту та його доступності знову стало актуальним.
Незважаючи на те, що застаріла інфраструктура може бути однією з причин обмеженого доступу до води, як це спостерігається у Закалаті, проблеми з управлінням та відсутність прозорості в організаціях, які відповідають за водні ресурси, їх розподіл і політику, призводять до водного дефіциту в великих містах і в країні в цілому. Це ускладнюється зростаючою чисельністю міського населення через внутрішню міграцію. Нещодавнє дослідження Бакинського дослідницького центру вказує на помітний приріст міського населення за останні двадцять років: з 52,2% до 54,5%. За даними перепису 2022 року, загальна чисельність населення країни становить 10,32 мільйона осіб.
Чотири роки тому на засіданні уряду президент Ільхам Алієв заявив про намір вирішити проблему зростаючого водного дефіциту в країні. Він наголосив: "Питна вода та проєкти з водопостачання тепер стають пріоритетними для нашої роботи. Основною метою цієї зустрічі є виправлення помилок та недоліків у цій сфері протягом найближчих років". Того ж року президент затвердив план дій для раціонального використання водних ресурсів на 2020-2022 роки. Проте, сьогодні ми стикаємося з дедалі більшими викликами, які викликані надмірним сільським господарством, великою кількістю водосховищ, посухами, забрудненням та систематичною неефективністю управлінських процесів. Проблема залишається далекою від вирішення.
