У вшанування пам'яті старшого стрільця-оператора Сергія Кошелапова, відомого під позивним "Рижик".
Тричі оббивав пороги військкомату і таки став на захист Батьківщини
Сергій народився у 1987 році та провів усе життя в рідному Кривому Розі. У цьому місті він і отримав освіту в галузі інженерії, а згодом пішов працювати гірником на руднику "Суха Балка". Як в навчанні, так і у професійній діяльності він викладався повністю, що й дозволило завести безліч знайомств та справжніх друзів.
"Він був єдиною дитиною в родині, але його виховали добрим і відкритим. Люди завжди тягнулися до нього, тому він завів дружні стосунки з багатьма місцевими мешканцями і не лише ними," - поділилася з кореспондентом Укрінформу дружина воїна, Галина.
Вона з печаллю розмірковує про короткий проміжок часу, який вони провели разом. Їх зустріч відбулася 31 травня 2022 року, а вже через рік вони вирішили пов’язати свої життя. Востаннє Галина спілкувалася зі своїм чоловіком 31 травня 2024 року.
"За два роки, що ми були разом, я зрозуміла, наскільки важлива для нього сім'я. Поруч з ним я почувалася тендітною. Він жив для мене і для своєї мами. Для нас він був ладен геть на все. Я, бувало, ображусь на щось, а він завжди був "на позитиві", сміявся і вселяв надію, що все благополучно вирішиться", - з трепетом говорить дружина.
Галина ділиться історією про те, як Сергій, одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії, вирішив стати частиною Збройних Сил України. Однак через те, що раніше він не служив в армії, йому відмовили. Це не стало перешкодою для чоловіка; він знову відвідав військкомат, але отримав нову відмову. Проте йому пообіцяли, що зателефонують, коли настане час для його залучення.
Жінка пригадує його третій, вдалій спробі.
"Насправді в той час черги були величезними. Але це не стало на заваді, адже він визначив для себе важливу мету: захистити свою родину. Вдруге чоловік виявив ще більшу рішучість, і це йому дуже допомогло. 6 квітня 2022 року він отримав схвалення, а вже наступного дня його призвали до служби. Так Сергій став військовим - добровільно, лише з третьої спроби," - ділиться спогадами Галина.
Чоловік отримав звання старшого стрільця-оператора 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А1302.
Брати по зброї воїна і далі підтримують контакт із Галиною. Саме вони поділилися з нею, що з ним було легко йти в бій.
"Скільки разів я зверталася до нього з проханням дбати про себе і хоч трохи зважати на свої інтереси. Але щоразу отримувала відповідь, що не в змозі це зробити, адже як можна думати про себе, коли ти частина команди? Ми повинні дбати один про одного," - з печаллю зазначає жінка.
Сергій Кошелапов загинув 1 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі Авдіївки, що належить до Бахмутського району Донецької області. Він потрапив на розтяжку, що призвело до серйозних травм. Вибух вразив його праву ногу, проте через інтенсивні обстріли не вдалося оперативно евакуювати його з місця події.
Сергій носив позивний "Рижик" через своє руде волосся, яке стало його міткою ще з дитячих років. Це прізвисько стало невід’ємною частиною його військового життя. За час, що ми провели разом, він представив мені своїх товаришів по службі, які тепер підтримують мене у важкі моменти. Ми разом відвідуємо кладовище, де вони з ніжністю згадують про Сергія. Вони зізнаються, що в боях покладалися на нього, адже були впевнені, що він завжди зможе витягнути їх з небезпечних ситуацій, - з гордістю говорить його дружина.
Родина військовослужбовця була нагороджена посмертною відзнакою "За заслуги перед містом Кривий Ріг".
Дружина Галина створила петицію на офіційному сайті Президента, в якій просить надати Сергію Кошелапову звання Героя України. Ця петиція поки що не зібрала достатньої кількості голосів, тому близькі Воїна звертаються до всіх за підтримкою та підписами.
